23 квітня 2015 року Справа № 876/1766/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2014 року у справі №162/1394/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з врахуванням 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату їй пенсії за період в межах визначених законом строку позовної давності, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж 15 років.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2014 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з її збільшенням на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ та зобов'язано відповідача, починаючи з 03.11.2014р., провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 відсотків заробітку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Вважає, що судом не враховано те, що оскільки пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та 01.01.2004р. перерахована згідно Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) із зниженням пенсійного віку, передбаченого Законом № 796-ХІІ, а тому, з врахуванням вимог ст.28 Закону № 1058-ІV, проводився перерахунок пенсії позивачу на 1% за кожен рік роботи понад встановлений страховий стаж. Вважає, що спірні правовідносини не можуть бути врегульовані одночасно Законом № 1058-ІV та Законом № 796-ХІІ, оскільки будь-який перерахунок пенсії, доплата до неї можливі лише в межах застосування Закону, згідно якого призначалась пенсія.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що хоч позивач і отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-ІV, проте він має право вибору у одержанні пенсії відповідності до вимог Закону № 796-ХІІ, а отже і право вибору підвищення до пенсії понад встановлений мінімальний стаж роботи, яке регулюється положеннями ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ та ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ХІІ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком починаючи з 26 травня 2012 року відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Згідно з ст. 28 Закону № 1058-ІV за кожен повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам, пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Доплата понад встановлений мінімальний стаж роботи позивачу здійснюється відповідно до ст. 28 Закону № 1058-ІV.
Судом також встановлено, що 12.11.2014р. позивач звертався із заявою до відповідача з приводу перерахунку її пенсії згідно з ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, проте не ставив перед Управлінням питання про отримання пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Оскільки позивач отримує пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ, то і її збільшення повинно проводитись відповідно до цього ж Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку.
Слід зауважити, що дана норма розповсюджується на призначені пенсії на підставі Закону № 796-ХІІ та не може бути застосована для перерахунку пенсії для осіб, які одержують пенсію відповідно до Закону № 1058-ІV.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивачем за його вибором призначено пенсію, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, із збільшенням на 1% пенсії, заробітку за кожний рік роботи понад 15 років.
Суд апеляційної інстанції відкидає посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати, пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом № 796-ХІІ виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2014 року у справі №162/1394/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська