Справа: № 826/20862/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
21 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
за участю представників позивача - Куца Я.О., Рамазанова А.Б, Колос І.Б., Рогожка І.Ч., представників відповідача - Вороніної В.В., Каленик О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енвіжн-Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енвіжн-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.10.2014 року № 0000583920 та № 0000593920.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача у справі, в якому він просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача на Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 06.08.2014 року №311 Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників реорганізовано у Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
За статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
На підставі вищевикладеного та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за необхідне замінити сторону відповідача на Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес-Оск», ТОВ «Івестпромгруп», ПП «Оргспецсервіс», ТОВ «Промремторг-12» за період з 01.01.2013 по 20.03.2014.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 1176/28-10-39-20/19494134 від 14.10.2014 року зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 з урахуванням п.138.2, п.138.4. ст.138, п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік всього в сумі 3 609 530 грн.; п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 з урахуванням п.44.1 ст.44, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 7 418 040,00 грн., у тому числі: за червень 2013 року у сумі 2 496 960,00 грн., за липень 2013 року у сумі 1 152 905,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 3 768 175,00 грн.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 року № 0000583920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 418 040,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 854 510,00 грн.; № 0000593920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 609 530,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 902 383,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 Податкового кодексу України, у відповідності до п.78.1 якої визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелік яких наведений у підпунктах 78.1.1 - 78.1.13 ст.78 цього Кодексу.
Зокрема, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Відповідно до п.86.9 ст.86 ПКУ, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.
Пунктом 58.4 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Тобто, з аналізу наведених норм законодавства, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення приймає протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили
Як убачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі пп. 78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку із постановою старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління МВС України старшого лейтенанта міліції Яковлєва С.О. від 01 серпня 2014 року «Про призначення позапланової документальної перевірки» в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000060 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України; за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ч.2 ст.209 КК України; за фактом умисного ухилення службовими особами АТ «Енвіжн-Україна» від сплати податків в особливо великому розмірі, за ч.2 ст.2012 КК України.
Разом з тим, доказів набрання законної сили рішенням суду по зазначеній вище кримінальній справі відповідачем не надано, і матеріали справи таких не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем безпідставно та передчасно винесено податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 року № 0000583920 та № 0000593920.
У той же час, колегія суддів зазначає, що за наведених обставин, адміністративний суд не повинен вдаватись до дослідження правомірності нарахування позивачу грошових зобов'язань з податків, оскільки контролюючий орган першопочатково не мав законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку позивача в порядку кримінально-процесуального законодавства.
Так, матеріали перевірки та висновки органу контролюючого органу, викладені в акті податкової перевірки, призначеної на підставі постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про визначення платнику податків грошових зобов'язань. Інакший підхід суперечив би базовим нормам Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті протиправно та підлягають скасуванню.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково постановлено покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, а тому рішення в цій частині підлягає зміні зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі-Порядок), зокрема, зазначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів з державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Колегія суддів зазначає, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.
Більш того, чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків, які відкриваються за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань. Судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, а тому абз. 4 резолютивної частини оскаржуваного рішення необхідно виключити.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині порядку стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2015 року - змінити, виключивши четвертий абзац її резолютивної частини.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Постанову в повному тексті виготовлено 27.04.2015 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Федотов І.В.
Ісаєнко Ю.А.