Справа: № 826/1404/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
30 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про зменшення розміру відповідальності, визначеного постановою № 232 від 05 грудня 2014 року,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про зменшення розміру відповідальності, визначеного постановою № 232 від 05 грудня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправною постанову Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України № 232 від 05 грудня 2014 року «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» у частині накладення штрафу в розмірі 8 500, 00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України № 232 від 05 грудня 2014 року «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 17 000, 00 гривень.
Підставою прийняття зазначеної постанови став складений службовцем Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби Українцем А.С. протокол № 921735 від 28 листопада 2014 року «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень».
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду безпідставності та необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог, а саме: щодо безпідставності застосування максимального розміру відповідальності, визначеного постановою № 232 від 05 грудня 2014 року, натомість позивач надав суду відповідні обґрунтування, що підтверджуються допустимими доказами у справі, стосовно можливості застосування меншого розміру відповідальності, визначеного спірною постановою.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» - на Державну прикордонну службу України, відповідно до визначених законом завдань, покладається: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.
Пунктом 3.6 розділу «В» глави 3 Додатку 9 «Спрощення формальностей» до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція, 1944 року, Україна приєдналася до Конвенції 10 серпня 1992 року, Конвенція набула чинності для України 9 вересня 1992 року ), яка є найважливішим джерелом міжнародного права в зазначених правовідносинах, визначено, що особи, які прибувають повітряним транспортом мають мати дійсні паспортні документи.
Згідно до п. 3.33 розділу «І» глави 3 Додатку - перевізники зобов'язані в пункті посадки на борт повітряного судна приймати міри для того, щоб впевнитись в тому, що пасажири мають дійсні паспортні документи.
Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» встановлено відповідальність підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи-підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.
Так, 26 листопада 2014 року рейсом № 424 за маршрутом «Берлін - Київ», у пункті пропуску «Бориспіль», м. Бориспіль, відкритому для міжнародного повітряного сполучення, перевізником ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», що виконує міжнародні пасажирські перевезення, здійснено спробу перевезення через державний кордон України до держави прямування - України, одного пасажира, а саме: громадянства ФРН ОСОБА_3 (ОСОБА_3), документованого посвідченням особи (Identity card) громадянина ФРН НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Згідно до указу Президента України N 1131/2005 від 26 липня 2005 року «Про встановлення безвізового режиму для громадян держав - членів Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації та Князівства Ліхтенштейн» без віз на строк до 90 днів мають право в'їжджати в Україну тільки громадяни держав - членів Європейського Союзу.
Згідно ONLINE Державного реєстру проїзних документів та документів, що ідентифікують особу Ради Європейського Союзу у ФРН виділяють:
А - Паспорт ( 14 типів )
В - Посвідчення особи (4 типи)
С - віза ( 4 типи)
Н - документ Residence (8 типів )
J - Проїзний документ видається особам , які не є громадянами ( 3 типи) F - Ведійські права ( 10 типів )
G - Документи на транспорт
Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства, для перетинання державного кордону України громадянин ФРН має бути документований паспортним документом. При цьому Identity card є звичайним документом, яка не дає права на перетинання кордону України.
28 листопада 2014 року службовцем Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби Українцем А.С. відносно ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» складено протокол № 921735 «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень», пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, мотивуючи тим, що перевізником, не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду в Україну.
Під час розгляду даної справи, представник повітряного перевізника ОСОБА_4 факт перевезення громадянина ФРН на підставі ідентифікаційної картки (Identity card), яка є звичайним документом, та не є проїзним документом, підтвердив, а тому постановою серії № 232 у справі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень накладено на повітряного перевізника штраф у розмірі 17 000 гривень
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» - підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи-підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що безпосередньої вини позивача в правопорушенні не має, адже під час перевірки наданих пасажиром документів, як у хендлінгової кампанії, так і у державних службовців прикордонної служби Німеччини сумнівів щодо можливості перетинання державного кордону України не виникало.
Між тим, Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» визначено обов'язок саме перевізника перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту.
Однак, судом першої інстанції не встановлено які дії були вчинені позивачем для виконання свого обов'язку.
Крім того, не заслуговує на увагу й посилання представника позивача на те, що до відповідальності за вказані правопорушення він притягається вперше, оскільки як вбачається з матеріалів справи у 2014 році позивач 12 разів допустив перевезення в Україну громадян ЄС по ідентифікаційним карткам (Іdentity card).
Колегія суддів також відзначає, що зазначеним законом не передбачено наявність пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру відповідальності ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», визначений на підставі постанови Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України № 232 від 05 грудня 2014 року «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень», до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн.), а відтак, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року - скасувати та винести нову.
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про зменшення розміру відповідальності, визначеного постановою № 232 від 05 грудня 2014 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Коротких А. Ю.