27 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/915/15-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Донця Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов, -
19 березня 2015 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (надалі - Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ, відповідач) про ввизнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 14.01.2015 року ВП №45350871.
27 квітня 2015 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву /а.с.87/, в якій просить:
- визнати протиправними дії Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ щодо винесення постанов від 14.01.2015 року ВП №45350871, від 16.03.2015 року ВП №46761610 про звернення стягнення на доходи боржника;
- скасувати постанови державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 14.01.2015 року ВП №45350871, від 16.03.2015 року ВП №46761610 про звернення стягнення на доходи боржника;
- скасувати постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 06.03.2015 року ВП №46761610 про відкриття виконавчого провадження;
- скасувати постанови державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 17.11.2014 року ВП №45350871, від 13.03.2015 року ВП №46682032, від 13.03.2015 року ВП №46761610 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;
- скасувати постанову державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 20.04.2015 року ВП №46682032 про арешт коштів боржника.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 14.01.2015 року ВП №45350871, від 16.03.2015 року ВП №46761610 підлягають скасуванню, оскільки вони були винесені всупереч статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" та пп. 3.8.1, пп.3.8.4, пп.3.8.6 п.3.8 ІІІ розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802. Зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2015 року ВП№46761610 з примусового виконання вимоги від 05.11.2014 року №ф-809/5850 є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки така вимога не є виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження". На думку позивача постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2014 року ВП №45350871, від 13.03.2015 року ВП №46682032, від 13.03.2015 року ВП №46761610 винесені всупереч статті 68 Закону України "Про виконавче провадження", а саме державним виконавцем не було проведено перевірку наявності коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також не перевірено майновий стан боржника.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, у своїх запереченнях зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення позивача представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
З наявних матеріалів справи суд встановив, що на примусовому виконанні в Крюківському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 46872718 у склад якого входить:
- ВП № 45350871 з примусового виконання вимоги Управління пенсійного фонду України в м.Кременчуці № Ф-2453 від 03.09.2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м.Кременчуці боргу в сумі 4010,30 грн.;
- ВП № 46682032 з примусового виконання вимоги Управління пенсійного фонду України в м.Кременчуці № Ф-4327 від 20.11.2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м.Кременчуці боргу в сумі 1194,03 грн.;
- ВП № 46761610 з примусового виконання вимоги Кременчуцької ОДПІ № Ф-809/5850 від 05.11.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької ОДПІ боргу в сумі 1267,95 грн.
Дані виконавчі провадження були відкриті 10.11.2014 року (ВП № 45350871), 26.02.2015 року (ВП № 46682032) та 06.03.2015 року (ВП № 46761610), про що державним виконавцем винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам для відома та виконання /а.с.76, 110,128/.
У виконавчих документах та в заявах стягувачів вказана адреса боржника: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 /а.с.78,116,134/.
В своїй заяві від 04.11.2014 року №19183/06-21 стягувач просить звернути стягнення на дохід боржника, який останній отримує на ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" /а.с.77/.
В статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюється їх функції, належить стягувачу.
Відтак, виконавчі документи пред'явлено за місцем роботи боржника, оскільки ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" знаходиться на території, на яку поширюється компетенція Крюківського ВДВС.
У своєму позові позивач посилається на те, що вимога Пенсійного фонду України не є виконавчим документом, а відповідно і не підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби.
З даним твердженням позивача суд погодитись не може з наступних підстав.
Приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У відповідності до положень статей 3 та 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За приписами частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Наведені норми чинного законодавства України спростовують доводи позивача про відсутність повноважень відповідача приймати до виконання вимогу УПФУ як виконавчий документ, оскільки вищевказані норми встановлюють, що вимога УПФУ є рішенням органу державної влади, виконання якого за законом покладено на державну виконавчу службу.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідно до чинного законодавства України вимога УПФУ є виконавчим документом.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно частини 1 статті 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Судом не встановлено підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, спірна постанова від 06.03.2015 року ВП №46761610 про відкриття виконавчого провадження /а.с.128/ ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та винесена державним виконавцем на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про неправомірність винесення постанов про звернення стягнення на доходи боржника від 14.01.2015 року ВП №45350871 /а.с.17/, від 16.03.2015 року ВП №46761610 /а.с.28/.
Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що:
1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
2. За іншими виконавчими документами державний виконавеиь має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувана.
3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
З урахуванням обставин, що в заяві стягувача (Управління пенсійного фонду України в м.Кременчуці) про відкриття виконавчого провадження міститься прохання звернути стягнення на доходи боржника, державним виконавцем і було застосовано ч. 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження", після закінчення строку на самостійне виконання, а відтак дії державного виконавця з винесення постанови про звернення стягнення на доходи боржника з виконання ВП № 45350871, ВП №46761610 вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Таким чином, державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов про звернення стягнення на доходи боржника від 14.01.2015 року ВП №45350871, від 16.03.2015 року ВП №46761610 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
Щодо позовної вимоги про скасування постанов державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 17.11.2014 року ВП №45350871/а.с.24/, від 13.03.2015 року ВП №46682032/а.с.27/, від 13.03.2015 року ВП №46761610 /а.с.26/ про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
У відповідності до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 2 п. 3.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.
Згідно ч. 3 п. 3.13.1 Інструкції, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Відповідачем надано суду Акти державного виконавця про витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій від 13.03.2015 року ВП №46682032, ВП№46761610, ВП №45350871 /а.с.99-100, 118-119,104-105/.
Таким чином, відповідачем правомірно віднесено до витрат на проведення виконавчих дій витрати, пов'язані виготовленням та пересиланням документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень тощо, які передбачені в статті 41 Закону України "Про виконавче провадження"
Стосовно вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 20.04.2015 року ВП №46682032 про арешт коштів боржника /а.с.102/, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Частиною 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно підпункту 4.1.9 п. 4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем при примусовому виконанні вимоги №Ф-4327, виданої 20.11.2013 року Управлінням Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в сумі 1194,03 грн., прийнято оскаржувану постанову про арешт коштів боржника з підстав несплати боржником коштів в наданий термін, що узгоджується з наведеними вище вимогами норм чинного законодавства.
Суд зазначає, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 20.04.2015 року ВП №46682032 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
Посилання позивача на те, що він проживає на тимчасово окупованій території, а саме у м. Севастополі, а тому відповідач при винесенні спірних постанов порушив його законні права та інтереси, не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 не надав до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ відповідних документів, які підтверджують його перебування на тимчасово окупованій території.
В матеріалах справи наявна ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року, якою постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року залишена без змін. Даною постановою ОСОБА_1 відмовлено у зобов'язанні Державної міграційної служби здійснити реєстрацію його місця проживання за адресоюАДРЕСА_3 /а.с. 60-61/.
В судовому засіданні , позивач не навів суду норм закону, які порушив відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 20.04.2015 року ВП №46682032 про арешт коштів боржника є законною, спрямована на виконання судових рішень, а тому не підлягає скасуванню, і у задоволенні вимог позивача належить відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірних постанов діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
З урахуванням приписів статті 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2015 року.
Суддя Г.В. Костенко