"29" квітня 2015 р. Справа № 917/1802/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1,
ВДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2446 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.03.2015 року, винесеної за наслідками розгляду скарги на дії Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ у справі
за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава,
до ФОП ОСОБА_2, м. Полтава,
про стягнення 28 634,00 грн.
Господарським судом Полтавської області розглянуто скарги ФОП ОСОБА_2 № б/н від 30.01.2015 р. (вх. № 121 від 30.01.2015 р.) на неправомірні дії посадових осіб Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції при винесенні останнім постанови від 10.12.2014 р. (ВП № 45786172) про арешт нерухомого майна у виконавчому провадженні ВП № 45786172 з виконання наказу ГСПО від 17.11.2014 р., виданого на виконання рішення ГСПО від 07.08.2014 р. та постанови ХАГС від 29.10.2014 р. у справі № 917/1802/13.
Скаржник в обґрунтування скарги посилається на порушення державним виконавцем вимог Закону шляхом винесення 10.12.2014 року постанови про накладення арешту на нерухоме майно, в той час як ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.12.2014 року розстрочено виконання рішення від 07.08.2014 року. За таких обставин заходи примусового характеру не повинні застосовуватись, оскільки рішення виконується боржником добровільно в межах встановленої розстрочки.
Скаржник просить суд скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 10.12.2014 р. (ВП № 45786172) про арешт нерухомого майна боржника ФОП ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 45786172 з виконання наказу ГСПО від 17.11.2014 р., виданого на виконання рішення ГСПО від 07.08.2014 р. та постанови ХАГС від 29.10.2014 р. у справі № 917/1802/13.
Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції проти скарги заперечує за мотивами відзиву вх. № 4096 від 24.03.2015 року), посилаючись на правомірність винесення оскаржуваної постанови з огляду на відсутність у ВДВС на момент винесення оскаржуваної постанови інформації щодо наданої судом розстрочки.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.03.2015 року (суддя Бунякіна Г.І.) відмовлено у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_2 б/н від 30.01.2015 року (вх. № 121 від 30.01.2015 року) на неправомірні дії посадових осіб Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ при винесенні постанови від 10.12.2014 року (ВП №45786172) про арешт нерухомого майна у виконавчому провадженні ВП №45786172 з виконання наказу ГСПО від 17.11.2014 року, виданого на виконання рішення ГСПО від 07.08.2014 року та постанови ХАГС від 29.10.2014 року у справі № 917/1802/13.
Відповідач (боржник) із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, задовольнити скаргу відповідача на постанову Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 10.12.2014 року.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд апеляційної скарги провести без його участі.
Представник Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
07.08.2014 року господарським судом Полтавської області по справі № 917/1802/13 прийнято рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь загального фонду державного бюджету України 55 600,00 грн., в т.ч. 27 800, 00 грн. - штраф, визначений за рішенням позивача від 14.06.2013 р. № 02/64-рш за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" та 27 800,00 грн. - пеня відповідно до частини 7 ст. 56 цього ж Закону та 1 720,50 грн. судового збору.
Вказане рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року у даній справі.
На виконання зазначених рішення та постанови господарським судом 17.11.2014 року видано відповідні накази.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.12.2014 року розстрочено виконання вказаного рішення на 36 місяців зі сплатою присудженої до сплати суми 55 600,00 грн. рівними частинами по 1 545,00 грн. починаючи з грудня 2014 року.
10.12.2014 року Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції подано заяву про відкриття виконавчого провадження та пред'явлено до примусового виконання наказ Господарського суду Полтавської області № 917/1802/13 від 17.11.2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 боргу загальною сумою 55 600 грн.
Скаржник не погодився з прийнятою постановою та звернувся до господарського суду Полтавської області з даною скаргою, якою просить суд скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 10.12.2014 р. (ВП № 45786172) про арешт нерухомого майна боржника ФОП ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 45786172 з виконання наказу ГСПО від 17.11.2014 р., виданого на виконання рішення ГСПО від 07.08.2014 р. та постанови ХАГС від 29.10.2014 р. у справі № 917/1802/13.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Так, 10.12.2014 року стягувач подав до Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження та пред'явив до примусового виконання наказ господарського суду Полтавської області від 17.11.2014 року у справі № 917/1802/13 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 боргу загальною сумою 55 600 грн.
Тобто, зазначений виконавчий документ прийнято до виконання в загальному порядку відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в результаті чого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2014 року, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження за вказаними у виконавчому документі адресами.
З метою забезпечення виконання вищевказаного наказу господарського суду Полтавської області державним виконавцем 10.12.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження лише в межах суми боргу, про що чітко зазначено у п. 2 резолютивної частини вказаної постанови.
19.12.2014 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця з метою з'ясування причин та підстав арешту належного їй майна та повідомила, що постанови про відкриття виконавчого провадження не отримувала, просила видати їй копію зазначеної постанови. Остання отримала копію постанови цього ж дня, 19.12.2014 року, про свідчить особистий підпис боржника, та 23.12.2014 року звернулася до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій, на підставі ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2014 року.
Вказана заява державним виконавцем розглянута та задоволена, 25.12.2014 року винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 29.12.2014 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.12.2014 року у справі № 917/1802/13 ФОП ОСОБА_2 надано розстрочку у виконанні вищевказаного рішення суду.
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Місцевим господарським судом вірно зауважено, що боржник дізналася про відкриття виконавчого провадження 19.12.2014 року, проте в порушення наведеної норми про вищезазначену ухвалу господарського суду Полтавської області повідомила ВДВС лише 29.12.2014 року.
Державним виконавцем копія зазначеної ухвали суду взята до уваги та долучена до матеріалів виконавчого провадження. Подальше виконання рішення господарського суду Полтавської області здійснюється на підставі та з урахуванням наказу про примусове виконання рішення та ухвали про розстрочку виконання рішення з дотриманням вимог п. 4 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".
Накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця, наданим йому п. п. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" і застосовується як захід для забезпечення виконання рішення, основною метою якого є заборона відчуження майна боржника, яка здійснюється шляхом винесення відповідної постанови, копії якої направляються для виконання органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").
Оскільки рішення виконується боржником добровільно у строки та в порядку визначеному ухвалою ГСПО від 18.12.2014 року у справі № 917/1802/13, заходи примусового характеру, визначені ст. 32 та в порядку ч. 5 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження", державним виконавцем не застосовуються. Тобто, добровільне виконання слугує підставою для не вчинення виконавчих дій примусового характеру, зокрема звернення стягнення на майно чи кошти боржника, однак не є підставою для припинення заходів забезпечення повного виконання рішення, скасування яких призведе до надання боржнику можливості відчужити належне йому майно, що може призвести до невиконання ним рішення суду в повному обсязі.
Отже, головним державним виконавцем Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ Масич С.І. при винесенні оскаржуваної постанови від 10.12.2014 р. (ВП № 45786172) про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження не було порушено жодної норми законодавства України.
Відповідно до приписів ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду, а тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.03.2015 року залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 29.04.2015 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Івакіна В.О.