"27" квітня 2015 р. Справа № 920/1635/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Кузнєцовій І.В.
за участю представників сторін:
позивач - Гордієнко І.С.;
третя особа - не з'явився;
відповідач - Фісатіді Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1526 С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 05 лютого 2015 року по справі №920/1635/14
за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський центр здоров'я", смт. Низи Сумської області
про стягнення 465540,17 грн., -
Рішенням господарського суду Сумської області від 05 лютого 2015 року по справі №920/1635/14 (колегія суддів: головуючий суддя Лугова Н.П., судді Котельницька В.Л., Левченко П.І.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 372632,24 грн. основного боргу, 45042,56 грн. пені, 5757,93 грн. 3% річних, 42107,44 грн. інфляційних нарахувань та 10026,80 грн. судового збору.
Відповідач зі рішенням суду не погодився, звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав відзив на скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Будучи належним чином повідомленою про дату і місце судового розгляду, третя особа у судове засідання не з'явилась, відзив на скаргу не надала.
Враховуючи те, що явка третьої особи не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 року між ПрАТ "Альба Україна" (продавець) та ТОВ "Сумський центр здоров'я" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 356 ХФ/11 (Договір) та підписано додаткові угоди до нього.
Предметом зазначеного Договору є поставка лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших супутніх товарів (товару) у власність відповідача (покупця).
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, що виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Пунктами 1.1, 1.2, 2.3, 6.1, 6.8 Договору купівлі-продажу передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором. Назва, кількість та ціна товару (із зазначенням митної ціни та відпускної) визначаються сторонами у видаткових накладних у кожному окремому випадку.
Факт передачі товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.
При прийманні товару покупець зобов'язаний підписати та проставити печатку у видатковій накладній.
Пунктами 5.1 - 5.5 Договору покупець проводить оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної партії товару провадиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видаткових накладних на поставку кожної партії товару. У розрахункових документах продавець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно якої здійснюється оплата товару, а також номер і дату договору купівлі-продажу.
Нормами статті 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі невиконання умов п. 5.4 Договору, сторони домовились, що оплата поставленого товару здійснюється відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк оплати якої наступив першим. В разі зазначення у розрахункових документах помилково іншого номеру та/або дати накладної та/чи договору, вважається, що оплата здійснена за наступну неоплачену поставку.
В пункті 10.10 Договору купівлі-продажу зазначено, що з моменту підписання даного Договору, всі інші договори укладені між сторонами, де ПрАТ "Альба Україна" продавець, вважаються розірваними.
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 1 статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ПрАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) уклало із ПАТ Банком "Київська Русь" (новий кредитор) договір про відступлення права вимоги №70427-20/14-7 від 05.06.2014 року, згідно якого позивачу передано право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Сумський центр здоров'я", що випливають з договору купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011 року.
Відповідно до акту приймання-передачі, первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 418 772,93 грн.
У пункті 1.2 договору про відступлення права вимоги №70427-20/14-7 від 05.06.2014 року зазначено, що первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника - ТОВ "Сумський центр здоров'я" про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3-х днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги.
Повідомлення про здійснення відступлення права вимоги підписується сторонами в 3-х екземплярах в момент укладення даного договору, два з яких залишаються у нового кредитора, а третій надається первісному кредитору для подальшого відправлення боржнику.
Позивач зазначає, що відповідач на день розгляду справи зобов'язання за договором купівлі-продажу з оплати поставленого товару не виконав, претензія позивача від 07.08.2014 року також залишена відповідачем без задоволення.
Пунктом 1 статті 193 ГК України передбачений обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарознавчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011 року укладено саме з ПрАТ "Альба Україна"; про перехід до нового кредитора - ПАТ Банку "Київська Русь", права вимоги за договором купівлі-продажу відповідачу не було відомо. Тому відповідач вважає, що договір відступлення права вимоги підлягає визнанню недійсним, оскільки був укладений без згоди боржника.
Окрім того, відповідач вважає, що подані позивачем видаткові накладні не підтверджують факт отримання товару ТОВ "Сумський центр здоров'я" саме за договором купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011 року на суму 418 772,93 грн., оскільки 04.01.2010 року між відповідачем та ПрАТ "Альба Україна" було укладено ще один договір купівлі-продажу № 498 ХФ/11, а у названих накладних відсутнє посилання на конкретний договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є достатньою підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, Закон не вимагає посилання у видатковій накладній на конкретний договір, тому, з урахуванням наведеного, посилання відповідача на те, що видаткові накладні не підтверджують факт отримання товару, є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пункту 5.2. договору купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011року, строк оплати товару зазначений у кожній видатковій накладній.
Також, місцевим судом не взято до уваги та зазначено, що посилання відповідача на договір купівлі-продажу № 498 ХФ/11 від 04.01.2010 року оскільки крім вищезазначеного, пунктом 10.10 договору купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011р. передбачено, що з моменту підписання даного договору, всі інші договори укладені між сторонами, де ПрАТ "Альба Україна" продавець, вважаються розірваними.
ПАТ "Альба Україна" зазначає, що ніяких договорів, крім договору купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011р., між ним та ТОВ "Сумський центр здоров'я" укладено не було, всі накладні стосуються лише договору купівлі-продажу № 356 ХФ/11 та на даний час з боку відповідача залишаються неоплаченими.
Також, ПАТ "Альба Україна" підтвердило, що 05.06.2014 року уклало із ПАТ Банком "Київська Русь" (новий кредитор) договір про відступлення права вимоги №70427-20/14-7, на підставі якого останньому передано всі належні документи. Про вимоги в якості нового кредитора позивач також зазначив у претензії від 07.08.2014 року, яка була залишена відповідачем без задоволення.
При цьому, боржник не висунув проти вимоги нового кредитора заперечення, як передбачено ст. 518 Цивільного кодексу України.
В свою чергу позивач надав суду реєстр видаткових накладних, отриманих ПАТ Банком "Київська Русь" від ПрАТ "Альба Україна" за договором відступлення права вимоги № 70427-20/14-7 на загальну суму 372 632,24 грн.
Щодо правомірності укладення договору про відступлення права вимоги слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 516 цього Кодексу, якою регламентовано порядок заміни кредитора у зобов'язанні, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, договором або законом може бути встановлене обов'язкове узгодження боржником заміни кредитора у зобов'язанні. Як вбачається з матеріалів справи, умови договору купівлі-продажу № 356 ХФ/11 від 18.02.2011р. не містять будь-яких застережень щодо відступлення права вимоги.
Незважаючи на те, що воля боржника за загальним правилом не береться до уваги в разі заміни кредитора у зобов'язанні, частина 2 статті 516 Цивільного кодексу України визначає необхідність письмового повідомлення про це боржника.
Ризики неповідомлення боржника несе новий кредитор, оскільки, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він може виконати зобов'язання старому кредитору, і таке виконання буде вважатися належним. І як будь-яке належне виконання, виконання зобов'язання на користь старого кредитора буде означати припинення зобов'язання для боржника (ст. 599 ЦК).
Матеріали справи свідчать, що на даний час заборгованість в сумі 372 632,24 грн. за поставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення відповідно до видаткових накладних відповідачем не оплачена ні первісному кредиторові, ні позивачу - ПАТ Банку "Київська Русь" на підставі договору відступлення права вимоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача.
Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В пункті 7.2. договору відступлення права вимоги зазначено, що крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій, збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Так, пунктом 7.2. договору купівлі-продажу передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
На підставі цих пунктів договорів позивач нарахував відповідачу пеню за період з 23.05.2014 року (кінцевий строк оплати за останньою видатковою накладною) по 26.11.2014 року в сумі 45 042,56 грн.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 5 757 грн. 93 коп. - 3% річних за період з 23.05.2014 року по 26.11.2014 року та 42 107 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу за період з 23.05.2014 року по 31.10.2014 року.
Враховуючи те, що факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, які підписані та скріплені печаткою ТОВ "Сумський центр здоров'я", належних доказів оплати товару відповідачем не подано, факт прострочення оплати по накладним підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а стягнення пені передбачене умовами укладених договорів купівлі-продажу та відступлення права вимоги, тому вимоги позивача про стягнення 372 632 грн. 24 коп. основного боргу, 45 042 грн. 56 коп. пені, 5 757 грн. 93 коп. - 3% річних та 42 107 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу, господарський суд, на думку судової колегії правомірно задовольнив.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що вимоги, викладені у апеляційній скарзі відповідача спростовуються матеріалами справи та висновками суду, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції мотивованим і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 05 серпня 2014 року у справі №920/1635/14 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 29.04.2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.