04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" квітня 2015 р. Справа№ 910/25482/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Корсакової Г.В.
Куксова В.В.
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта): Долич О.В. - представник за довіреністю
Твердохлєбов Є.Г. - представник за довіреністю
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Логвиненко Є.В. - представник за довіреністю
Мала Л.М. - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 (суддя: Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді Карбон"
2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал"
про визнання недійсним правочину - акту звірки взаєморозрахунків договірних зобов'язань від 23.07.2012
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 у позові ТОВ "Карбон ЛТД" до ТОВ "Денді Карбон" та ПАТ Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання недійсним правочину (акту звірки взаєморозрахунків договірних зобов'язань від 23.07.2012) - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржений акт звірки договірних зобов'язань за своїми ознаками до актів, обумовлених ч. 2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься, оскільки є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників та бухгалтерів на фінансові взаємовідносини сторін, а тому суд вважає, що заявляючи вимогу про визнання недійсним правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" з визнання вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" за актом звірки взаєморозрахунків договірних зобов'язань від 23.07.2012 позивач обрав неналежний спосіб захисту права, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини щодо визначення дійсності документу і залишено без відповідної уваги встановлення факту можливої підробки документу. Серед іншого, позивач зазначив, що рішення місцевого господарського суду було винесено за відсутності відповідач-1, який жодного разу не з'явився в судове засідання по справі № 910/25482/14, що є неприпустимо, оскільки саме відповідач-1 даним актом взяв на себе зобов'язання щодо сплати відповідачу-2 грошові кошти в розмірі 1 006 908,33 грн., при цьому судом не встановлена обставина правомірності укладення даного акту. Так, судом першої інстанції не встановлено коло прав та обов'язків генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді Карбон", а саме наявність у такого права на підписання оскаржуваного акту. Крім того, судом першої інстанції не було встановлено наявність чи відсутність дозволу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді Карбон" на визнання боргу шляхом надання дозволу на підписання генеральним директором наведеного акту. Апелянт наголосив, що позивач як один із учасників відповідач-1 не надавав дозволу на підписання оскаржуваного акту. Крім того, місцевим господарським судом не було з'ясовано факт перерахування коштів за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011від відповідача-2 на користь відповідач-1. Таким чином, судом першої інстанції не було з'ясовано важливої обставини щодо перерахування на користь відповідач-1 грошових коштів в розмірі 700 000,00 грн. Апелянт зазначає, що, з огляду на викладене, акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 укладено безпідставно, з урахуванням відсутності реальної заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2. Посилаючись на ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 5 постанови Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позивач як учасник відповідач-1 вважає даний акт незаконним та таким, що складено всупереч правам та законним інтересам відповідача-1 та позивача. Враховуючи все вищезазначене, позивач вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 підлягає скасуванню, оскільки прийняте з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 призначено судді - доповідачу Станіку С.Р., а для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 25.02.2015, у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, справу № 910/17785/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 призначено на 18.03.2015.
18.03.2015 судове засідання по справі № 910/25482/14 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Карбон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 по справі № 910/25482/14 призначено на 15.04.2015.
В судовому засіданні 15.04.2015 представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, а також, з урахуванням поданих через канцелярію Київського апеляційного господарського суду письмових пояснень, зазначили, що підписуючи акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 відповідач-1 здійснив дію, на підставі якої в нього виникло зобов'язання перед відповідачем-2, а відповідно до ст. ст. 202, 509, 11, 264 Цивільного кодексу України така дія з підписання вказаного акту є правочином у розумінні ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, на підставі вище згаданого акту відповідач-2 набув права кредитора в справі про банкрутство № 910/9004/13. Враховуючи наведене, позивач просив суд апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач-1 в судове засідання 15.04.2015 своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представники відповідач-2 в судовому засіданні 15.04.2015 заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі, з урахуванням письмових заперечень на апеляційну скаргу, в яких відповідач-2 зазначив, що грошові вимоги ПАТ «КБ «Земельний капітал» за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011 до відповідача-1 визнані судами трьох інстанції у справі про банкрутство № 910/9004/13, а тому твердження позивача щодо недоведеності наявності у відповідача-1 заборгованості перед відповідачем-2 - безпідставні. Також, відповідач-2 зазначив, що акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2013 не є правочином, а тому визнання його недійсним є неналежним способом захисту права. Враховуючи наведене, представники відповідача-2 зазначили, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.
Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача-1, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу, як учаснику відповідача-1, стало відомо про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012.
Так, згідно вказаного акту, відповідач-1 визнав наявність у нього заборгованості перед відповідачем-2 в сумі 1 006 908,33 грн., з яких: 700 000 грн. - заборгованість по кредиту, 42 284,67 грн. - заборгованість по процентам, 105 000 грн. - заборгованість по штрафу за нецільове використання кредиту, 105 000 грн. - заборгованість по штрафу за невиконання зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки, 54 620,66 грн. - заборгованість по сумі, що перерахована банком Боржнику за договором задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011.
Судом першої інстанції встановлено, що акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 підписано на підставі укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 кредитного договору № 005-2011 від 25.02.2011, внаслідок виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" перед Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" заборгованості за наведеним договором.
Серед іншого, місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2014 у справі № 5011-62/1814-2012 задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання недійсними договорів, зокрема договорів, які були укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011, а саме визнано недійсними:
- Додаткову угоду від 01.02.2011 про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.08.2005, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД";
- Іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011, укладений між ТОВ "Денді- Карбон" та ПАТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ", що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 25.02.2011 за реєстровим номером 3128;
- Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 10.06.2011 за реєстровим номером 8426.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2014 у справі № 5011-62/1814-2012 залишено без змін.
Отже, рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2012, у справі № 5011-62/1814- 2012 іпотечний договір № 005-20111-1-1 від 25.02.2011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011, що були укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011,визнано недійсними.
Так, враховуючи наведені обставини, 23.07.2012 між ТОВ "Денді- Карбон" та ПАТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" було підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким ТОВ "Денді-Карбон" визнало наявність у нього за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011 заборгованості перед ПАТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" в сумі 1 006 908,33 грн.
Разом з тим, на думку позивача, наведений акт підписано, виключно, на підставі нібито наявності заборгованості за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011. Також, позивач зазначає, що за даним кредитним договором ПАТ "КБ "Земельний капітал" нібито перерахував грошові кошти в сумі 700 000 грн. на користь ТОВ "Денді-Карбон". Серед іншого, за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011, відповідачі дійшли згоди про те, що у зв'язку з тим, що предмет іпотеки перевищує заборгованість ТОВ "Денді-Карбон" перед ПАТ "КБ "Земельний капітал" в розмірі 54 620,66 грн., ПАТ "КБ "Земельний капітал" повертає ТОВ "Денді-Карбон різницю в 54 620,66 грн. Проте, як зазначив позивач, відповідачами не надано ТОВ "Карбон ЛТД" доказів проведення фінансових операцій щодо перерахунку грошових коштів 700 000 грн. та 54 620,66 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що з викладених обставин вбачається безпідставність укладення акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 з огляду на відсутність реальної заборгованості ТОВ "Денді-Карбон" перед ПАТ "КБ "Земельний капітал", а також за відсутності правових підстав на підписання такого, позивач звернувся до суду про визнання недійсним акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу Україн, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обовґязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, виходячи зі змісту приписів п. 2 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту. Аналогічна правова позиція міститься в постанова Вищого господарського суду України у справі № 16/2060 від 17.03.2011.
Серед іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 21/308 від 22.07.2003.
Отже, враховуючи вищенаведене, дослідивши акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012, сколегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний акт є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників та бухгалтерів на фінансові взаємовідносини сторін, і складання такого акту не тягне за собою наслідків щодо сплати визначеного в акті звірки боргу або встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобовґязань для сторін, а тому наведений акт не є правочином у розумінні вимог статті 202 Цивільного кодексу України, у звґязку з чим не підлягає і визнанню недійсним в порядку способу захисту цивільних прав, обумовлених ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача наведений акт не зачіпає.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку вважає за необхідне зазначити наступне.
В обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції апелянт наголошував на тому, що підписання акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 порушує права та інтереси позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді Карбон" . Проте, вказаний довод апелянта судом апеляційної інстанції не може бути прийнятй до уваги як обґрунтований у звґязку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Цивільного кодексу України, учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.
Згідно ст. 117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно з ч. 2 ст. 140 Цивільного кодексу України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Таким чином, за встановлених судом обставин, законодавством України не передбачено відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями юридичної особи.
Позивачем не подано ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують встановлення відповідальності позивача за зобов'язаннями відповідача-1 саме внаслідок підписання відповідачами оспорюваного акту звірки. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання певного документа між сторонами - є правом кожної юридичної особи у відповідних господарських правовідносинах.
Враховуючи наведене, а також те, що акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 не є первинним документом, що підтверджує наявність/відсутність заборгованості, а також не породжує прав та обов'язки для сторін в розумінні ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє наведені вище доводи відповідача як безпідставні та необґрунтовані.
Доводи апелянта, в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що місцевим господарським судом не було з'ясовано факт перерахування коштів за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011 від відповідача-2 на користь відповідач-1, а тому акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 укладено безпідставно, з урахуванням відсутності реальної заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2, суд апеляційної інстанції також відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на наступне.
Так, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.09.2013, яка в частині розгляду грошових вимог відповідача-2 залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014, а також постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014, Публічне акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" на суму 1 006 908,33 грн., з яких 796 908,33 грн. - 4 черга, 210 000,00 грн. - 6 черга.
Крім того, як вбачається з мотивувальної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.09.2013, приймаючи вказане судове рішення, судом першої інстанції було взято за основу первинні документи, що підтверджують наявність заборгованості у відповідача-1 перед відповідачем-2, зокрема: кредитний договір № 005-2011 від 25.02.2011, згідно якого відповідач-1 отримав кредит в розмірі 700 000 грн., а також меморіальний ордер № 17-12 від 25.02.2011, що підтверджує надання відповідачем-2 відповідачу-1 кредит в сумі 700 000,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Отже, грошові вимоги ПАТ «КБ «Земельний капітал» за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011 до відповідача-1 визнані судами трьох інстанції у справі про банкрутство № 910/9004/13, в якій судами надавалась оцінка відповідним правовідносин сторін на підставі первинних документів, які між ними укладались.
Крім того, безпідставними є і доводи апелянта про те, що рішення місцевого господарського суду було винесено за відсутності відповідача-1, який жодного разу не з'явився в судове засідання по справі № 910/25482/14. Суд апеляційної інстанції вказаний довод відхиляє як необґрунтований, оскільки участь в судових засіданнях по справі - є правом сторони спору, а не її обовґязком, і присутність або відсутність представника будь-якої з сторін жодним чином не впливає як на суть правовідносин сторін, так і на обовґязок суду винести законне та обґрунтоване рішення.
Отже, наведені доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи № 910/25482/14 та спростовані обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25482/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/25482/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Г.В. Корсакова
В.В. Куксов