ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.04.2015Справа №910/2448/15-г
За позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України
доФізичної особи-підприємця Багінської Оксани Олегівни
про стягнення 12 628,50 грн.
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
Від прокуратуриЧистякова Н.О. посвідчення №031458 від 21.01.2015р.
від позивача -Чумаченко О.С. дов. №04 від 28.01.2015р.
від відповідача -не з'явився
Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Багінської Оксани Олегівни про стягнення з останньої заборгованості за Договором оренди №5398 від 05.05.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності, у розмірі 7 638,70 грн., з яких 6 576,41 грн. - основного боргу, 585,98 грн. - пені, 197,29 грн. - штрафу, 279,02 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Багінською Оксаною Олегівною укладено Договір оренди №5398 нерухомого майна, що належить до державної власності. Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання стосовно оплати орендних платежів, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 6 576,41 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі №910/2448/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 23.03.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 розгляд справи №910/2448/15-г відкладався на 06.04.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
03.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №30-10/3385 від 31.03.2015 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути 10 015,20 грн. - основного боргу, 1 009,94 грн. - пені, 300,46 грн. - штрафу, 1 302,90 грн. - інфляційних втрат.
Прокурор в судове засідання 06.04.2015 з'явився, надав пояснення по суті справі, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник позивача в судове 06.04.2015 з'явився, надав пояснення по суті справі, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представники відповідача в судові засідання, призначені на 23.03.2015 та на 06.04.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/2448/15-г від 09.02.2015 не виконали, заяв та клопотань не подавали.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/2448/15-г.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.04.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.05.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Багінською Оксаною Олегівною (далі - Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди №5398 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), площею 56,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 7, на першому поверсі будівлі гуртожитку №4, що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070921 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2009 і становить за незалежною оцінкою 455 352,00 грн.
Сторони погодили, що згідно пункту 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць ореннди - лютий 2010 року 2 007,71 грн. Орендана плата за перший місяць оренди травень 2010 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень, квітень, травень місяці 2010 року.
Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.
Крім того, пунктом 5.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п. 5.9 Договору Орендар зобов'язується подавати до регіональному відділенню ФДМ України по місту Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати.
Додатковим договором №5398/01 від 15.02.2012 про внесення змін до Договору, останній було продовжено до 05.05.2012 включно.
Додатковим договором №5398/02 від 03.12.2012 про внесення змін до Договору, останній було продовжено до 05.05.2013 включно.
Додатковим договором №5398/03 від 16.09.2013 про внесення змін до Договору, останній було продовжено до 05.05.2014 включно.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 793 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що передача об'єкта оренди відбулася 05.05.2010 відповідно до умов Договору оренди №5398 від 05.05.2010, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту приймання-передавання, підписаного уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих прокурором доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь Позивача орендні платежі.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 10 015,20 грн. зі сплати орендних платежів є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів, Позивачем нараховано Відповідачу, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 1 009,94 грн. - пені, 300,46 грн. - штрафу, 1302,90 грн. - інфляційних втрат.
Щодо стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як зазначалось вище, п. 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Крім того п. 3.8. Договору сторони узгодили, що якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені, яка підлягає стягненнню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума у розмірі 1 009,94 грн. є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню судом
З приводу стягнення штрафу у розмірі 300,46 грн., то суд приходить до висновку про правильність його нарахування Позивачем, обгрунтованість даної вимоги, яка підлягає задоволенню.
Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 1302,90 грн. інфляційних втрат у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.
Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а тому указані вимоги є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 1302,90 грн.
Таким чином, вимоги заступника прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України стосовно стягнення з Фізичної особи-підприємця Багінської Оксани Олегівни є законними та обгрунтованими щодо стягнення 1 009,94 грн. - пені, 300,46 грн. - штрафу, 1302,90 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів сплати орендних платежів за користування майном та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором оренди №5398 від 05.05.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом щодо стягнення 10 015,20 грн. - основного боргу, 1 009,94 грн. - пені, 300,46 грн. - штрафу, 1302,90 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно з пиписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Згідно з пунктом 1 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позовні вимоги прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України задоволені повністю, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Багінської Оксани Олегівни (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 25, кв. 101, ідент. номер 2624602187) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Регіонального відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) заборгованість у розмірі 12 628,50 грн., з яких 10 015,20 грн. - основного боргу, 1 009,94 грн. - пені, 300,46 грн. - штрафу, 1302,90 грн. - інфляційних втрат - за Договором оренди №5398 від 05.05.2010.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Багінської Оксани Олегівни (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 25, кв. 101, ідент. номер 2624602187) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Дата складання повного тексту рішення 22.04.2015.
Cуддя А.В.Яковенко