23.04.15р. Справа № 904/2848/15
За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м.Дніпропетровськ в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Відділу освіти, молоді та спорту Криничанської районної державної адміністрації, смт.Кринички, Криничанський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Гаврилюк Є.В. - довіреність № 969 від 22.04.14р.;
від відповідача: представник Цьова Г.В. - довіреність № 489 від 22.04.15р.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м.Дніпропетровськ в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до відділу освіти, молоді та спорту Криничанської районної державної адміністрації, смт.Кринички, Криничанський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1000259,09грн. основного боргу за поставлений природний газ; 31009,15грн. втрат від інфляції; 5672,91грн. процентів за користування коштами; 61089,52грн. пені.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 11/3-0158 від 01.04.2015р. ухвалою суду від 03.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 23.04.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.04.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 09.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.04.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 10.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.
20.04.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти суми основного боргу не заперечує та визнає її в повному обсязі, проти штрафних санкцій заперечує, про що подав відзив на позовну заяву, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
02.02.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2014/ТП-Б-063229 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів (далі по тексту - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач здійснює відповідачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
В п. 2.1. договору зазначено про те, що договірні обсяги постачання газу відповідачу наводяться в додатку 2 до Договору.
Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за реалізований відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п. 4.2. Договору, ціна за 1000,00 куб.м природного газу без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 4724,00грн., крім того ПДВ 20% - 944,80грн.:
- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% за 1000,00 куб.м природного газу складає 94,48грн., крім того ПДВ 20% - 18,896грн.;
- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб.м становить 73,50 грн., крім того ПДВ 20% - 14,70 грн.;
- тариф на транспортування природного газу за 1000,00 куб.м становить 366,70грн., крім того ПДВ 20% - 73,34грн.
Всього за 1000,00 куб.м природного газ, з урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 5258,68грн. , крім того ПДВ 20% - 1051,736грн., разом за 1000 куб.м - 6310,416грн.
Пунктом 4.5 договору визначено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця.
Пунктом 4.6 договору визначено, що авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу за розрахунковий період за п'ять (5) календарних днів до початку місяця поставки газу.
Пунктом 4.6.3 договору визначено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 4.6.4 договору визначено, що під "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з постачальником обсяг газу.
Як зазначено у п. 4.5.2. договору, загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу та на момент укладання Договору становить 2339168,07грн.
Пунктом 4.7. договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України (п. 6.1. договору).
В п. 10.1. договору зазначено про те, що цей договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.13р. до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
05.11.2014р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до договору, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до ціни природного газу, а саме пункт 4.2 договору викладено у новій редакції:
"4.2. Ціна за 1000,00куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 5100,00грн., крім того ПДВ 20% - 1020,00грн.:
- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% за 1000,00 куб.м природного газу складає 102,00грн., крім того ПДВ 20% - 20,40грн.;
- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб.м становить 73,50грн., крім того ПДВ 20% - 14,70грн.;
- тариф на транспортування природного газу за 1000,00 куб.м становить 366,70грн., крім того ПДВ 20% - 73,34грн.
Всього за 1000,00 куб.м природного газ, з урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 5642,20грн., крім того ПДВ 20% - 1128,44грн., разом за 1000 куб.м - 6770,64грн."
Сторони дійшли згоди пункт 4.5.2. договору викласти в наступній редакції:
"4.5.2. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу та на момент укладання Договору становить 1808486,740грн."
22.11.2014р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до договору, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до ціни природного газу, а саме пункт 4.2 договору викладено у новій редакції:
"4.2. Ціна за 1000,00куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 5900,00грн., крім того ПДВ 20% - 1180,00грн.:
- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% за 1000,00 куб.м природного газу складає 118,00грн., крім того ПДВ 20% - 23,60грн.;
- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб.м становить 73,50грн., крім того ПДВ 20% - 14,70грн.;
- тариф на транспортування природного газу за 1000,00 куб.м становить 366,70грн., крім того ПДВ 20% - 73,34грн.
Всього за 1000,00 куб.м природного газ, з урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 6458,20грн., крім того ПДВ 20% - 1291,64грн., разом за 1000 куб.м - 7749,84грн."
Сторони дійшли згоди пункт 4.5.2. договору викласти в наступній редакції:
"4.5.2. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу та на момент укладання Договору становить 1808484,52грн."
Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного договору останній поставив відповідачу природний газ у грудні 2014р. на загальну суму 1000295,09грн., що підтверджує Акт прийому-передачі від 31.12.2014р. на суму 1000295,09грн.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений позивачем у грудні 2014р. природний газ, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1000295,09грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 8/6-419 від 11.02.2015р. про сплату заборгованості. Зазначену претензію відповідач отримав 13.02.2015р., що підтверджує відмітка про отримання.
Як зазначає позивач, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим останній був змушений звернутися з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1000295,09грн.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, а навпаки підтвердив існування вказаної заборгованості.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 1000295,09грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Частиною1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та встановлені судом обставини справи, господарський приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2.2 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 26.12.2014р. по 03.03.2015р. на суму 61086,52грн.
Відповідач розрахунок пені здійснений позивачем не визнає та просить суд в його задоволенні відмовити, з огляду на те, що розподіл та перерахування коштів відповідачу здійснюється Управлінням Державного казначейства у Криничанському районі Дніпропетровської області. Сплатити основну заборгованість у 2015 році з видатків на 2015 рік затверджений кошторисом за актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2014р. №ДНП00006157 не можливо, у зв'язку з датою складання акту, надати інший акт прийому-передачі природного газу спожитого у грудні 2014 року складений у 2015 році позивач відмовився.
Відповідач не погоджується з розрахунком пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійсненим позивачем, з огляду на те, що акт було надано з запізненням, а виникнення заборгованості частково відбулося з вини позивача.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його частково вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 60017,71грн. за період з 26.12.2014р. по 03.03.2015р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 5672,91грн. та інфляційні втрати у розмірі 31009,15грн. за період з 26.12.2014р. по 03.03.2015р.
Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача в частині нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд визнає необґрунтованими, так як договір укладено між сторонами і саме сторони взяли не себе зобов'язання виконувати його належним чином та в установлений строк.
Таким чином, саме відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання з оплати природного газу і позивач правомірно керуючись умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства нарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 21939,31грн., з урахуванням того, що 99,90% позовних вимог позивача судом задоволено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 1141,26грн. за платіжним дорученням №719 від 17.03.2015р.
До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Криничанської районної державної адміністрації (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Кринички, вул.Шкільна, буд.11; ідентифікаційний код 02142448) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) 1000295,09грн. (один мільйон двісті дев'яносто п'ять грн. 09 коп.) основного боргу за поставлений природний газ; 31009,15грн. (тридцять одна тисяча дев'ять грн. 15 коп.) втрат від інфляції; 5672,91грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві грн. 91 коп.) процентів за користування коштами; 60017,71грн. (шістдесят тисяч сімнадцять грн. 71 коп.) пені; 21939,31грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 31 коп.) судового збору, видати наказ.
В решті відмовити.
Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню і газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, буд.2; ідентифікаційний код 03340920) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1141,26грн. (одна тисяча сто сорок одна грн. 26 коп.) за платіжним дорученням №719 від 17.03.2015р., видати ухвалу.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.04.2015 року
Суддя І.В. Петренко