Справа № 22-ц-24461/11
Справа №22ц-24461/11Головуючий в 1 інстанції - Ткаченко С.В.
Категорія 20 (4) Доповідач - Митрофанова Л.В.
Іменем України
«13» грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
відповідача - ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення авансу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за відновлюваний ремонт та стягнення моральної шкоди, -
У червні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_4 про стягнення авансу і просила суд стягнути із ОСОБА_4 на її користь 7925,90грн. отриманого авансу, судовий збір в сумі 79,25грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120грн. та 200грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В обґрунтування позову зазначила, що в липні 2008 року вона та відповідачка ОСОБА_4 домовились про купівлі-продаж частини садиби АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності. В рахунок оплати за садибу ОСОБА_4 отримала суму еквівалентну 1000 доларів США і не. була написана розписка.
У зв'язку із тим, що до теперішнього часу договір купівлі-продажу вказаної садиби не укладено, тому отримана сума є безпідставно отриманим авансом.
Посилаючись на ці обставини просила суд задовольнити її позовні вимоги.
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом посилаючись на те, що в липні 2008 року між нею та ОСОБА_2 виникла домовленість про купівлю-продаж частини садиби АДРЕСА_1. Оскільки право установчі документи не були оформлені, в рахунок майбутньої угоди нею була отримана сума в еквіваленті 1000 доларів США, про що власноруч написана розписка, та дозволено ОСОБА_2 користуватися садибою.
Також, між ними не був обумовлений час по оформленню документів і на теперішній час документи готові для нотаріального оформлення договору у нотаріуса.
За 2 роки і 9 місяців проживання ОСОБА_2 у садибі, відповідачкою були здійснені перепланування садиби та спроби зробити ремонт і на відновлення якого необхідні кошти в сумі 5000грн.
Посилаючись на ці обставини та уточнивши позовні вимоги просила суд стягнути із ОСОБА_2 9186 грн. за відновлюваний ремонт садиби та 2500грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто із ОСОБА_4 аванс в сумі 7925,90грн., 79,26грн. держмита, 120грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, та послуги адвоката в сумі 700грн.
У задоволенні позову ОСОБА_4 До ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові та задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що сума у розмірі 1000 доларів США є завдатком, а не авансом; суд не звернув уваги, що нею отримана 1000 доларів США яка еквівалентна сумі 4800грн., чого не оспорювала позивач ОСОБА_2; не враховано, що ОСОБА_2 прохала про оформлення договору купівлі - продажу пізніше у зв'язку із відсутністю коштів.
Крім того, судом не взято до уваги документи ПП. «Реалбуд-КП» про вартість відновлюваного ремонту садиби та не враховано факт завдання моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між сторонами в липні 2008 року відбулася домовленість про продаж будинку АДРЕСА_1 і у зв'язку з чим, позивач передав відповідачу як вказано в розписці завдаток в сумі 1000 доларів США (а.с. 2), що складає 7925,90грн. (згідно довідки банку на 20.04.2010р. Національним Банком України встановлено курс гривні до долару США 792,59 грн. за 100 доларів).
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 про стягнення коштів за відновлюваний ремонт та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сторони домовилися укласти договір, але договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а тому передана позивачем сума у розмірі 1000 доларів США не може бути визнана завдатком, а є авансом і відповідачем не надано доказів перепланування ОСОБА_2 будинку і заподіяної моральної шкоди у зв'язку із руйнуванням садиби.
Із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія виходячи із наступного.
Сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення у випадку невиконання договору, а сторона, яка отримала аванс, не може бути зобов'язана повернути його у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З урахуванням викладеного, позивач має право на повернення суми авансу в сумі 7925,90грн.(1000 х 792,25)
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення зазначених коштів з відповідача ОСОБА_4, а тому доводи в апеляційній скарзі про те, що сума в 1000 доларів США є завдатком, а не авансом, є необґрунтованими.
Також не приймає до уваги колегія посилання на те, що сума у 1000 доларів США еквівалентна 4800грн. з огляду на те, що в матеріалах справи наявні довідки про офіційний курс гривні до іноземної валюти станом на 20.04.2010р., тобто на час розгляду справи (а.с. 6, 18) і суд першої інстанції розглядаючи спір правильно прийшов до висновку, що сума 7925,90грн. є еквівалентною сумі 1000 доларів США з урахуванням офіційного курсу валюти на момент звернення позивачки із позовом до суду.
Крім того, як вбачається із розписки (а.с. 2), відповідачка ОСОБА_4 за покупку будинку отримала саме 1000 умовних одиниць, а не гривні в еквіваленті до 1000 доларів США.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Але в порушення вище зазначено відповідачем не надано доказів, що саме з вини ОСОБА_2 було здійснено перепланування будинку. Крім того, як в суді першої, так і апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_4 підтвердила, що після передачі ОСОБА_2 ключів від будинку до садиби не навідувалась.
Безпідставними вважає колегія суддів доводи про неврахування судом документів виконаних ПП. «Реалбуд-КР», а саме пояснювальної записки до смети та дефектного акту оскільки зазначена смета не є належним доказом по справі, згідно вимог ч.2 ст. 57 ЦПК України, так як під час її виконання особа, яка її здійснювала, не попереджалась про кримінальну відповідальність, а відповідачем не заявлялось клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.
Проте колегія суддів не погоджується із висновком суду щодо стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 700грн. за послуги адвоката з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, є витратами, пов'язаними з розглядом справи. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
Згідно з укладеною ОСОБА_2 з адвокатом ОСОБА_3 23 вересня 2010 року угодою без № (а.с. 59) адвокат ОСОБА_3 взяда на себе зобов'язання щодо представництва інтересів ОСОБА_2 в суді. Саме як представника ОСОБА_2 вказано процесуальний статус адвоката ОСОБА_3 в журналі судового засідання від 01.12.2010р., 27.01.2011р., 23.06.2011р. (а.с. 87, 88).
Суд на зазначене уваги не звернув і стягнув з відповідача за надання правової допомоги представником позивача ОСОБА_3 700грн., що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
Квитанції від 20 квітня 2010 року про оплату 200грн. та від 23.09.2010р. про оплату 500грн., які містяться на а.с. 7 та 54 про оплату ОСОБА_2 представнику ОСОБА_3 700грн. за надання правової допомоги свідчить лише про визначену адвокатом вартість послуги, а не про оплату позивачкою правової допомоги.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 витрат на правову допомогу.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2011 року в частині стягнення із ОСОБА_4 суми 700грн. за послуги адвоката скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні коштів на правову допомогу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: