Справа № 22-ц-23872/11
Справа №22ц-23872/11 Головуючий в 1 інстанції - Тимошенко Т.І.
Категорія 26 ( 3) Доповідач - Митрофанова Л.В.
Іменем України
«11» жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Бадалян Н.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача ПАТ «ЦГЗК» - Копайгори Ігоря Васильовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ «ЦГЗК», ПАТ «Євоаз Сухі Балка» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 1964 року по 1993 рік працював на різних посадах на підприємствах відповідачів у шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання.
Рішенням ЛЕК у 2009 року йому встановлено професійне захворювання, а висновком МСЕК від 15.07.2009р. вперше встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 15% безстроково.
Посилаючись на ці обставини просив суд стягнути з кожного відповідачів по 90700грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ЦГЗК» у відшкодування моральної шкоди 40тис. грн., з ПАТ «Євраз Суха Балка» 40тис. грн. та на користь держави з кожного відповідача судові витрати по справі.
В апеляційні скарзі ПАТ «ЦГЗК» просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ПАТ «ЦГЗК» скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові з тих підстав, що суд не взяв до уваги, що позивач лише протягом 5 років 7 місяців працював на підприємстві відповідача; суд першої інстанції неправомірно послався на ст. 153, 237-1 КЗпП, оскільки позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, і такі роботи законодавчо дозволені; факту спричинення моральної шкоди не було встановлено; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту отримання такої шкоди.
В апеляційні скарзі ПАТ «Євраз Суха Балка» також просить рішення суду скасувати в частині стягнення з підприємства моральної шкоди і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не звернув уваги, що виниклі правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлений факт вини підприємства у виникненні захворювання у позивача, не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, пропущений тримісячний строк звернення до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПАТ «Євраз Суха Балка» та ПАТ «ЦГЗК» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1964 по 1969р. працював помічником машиніста тепловозу у залізнично-дорожньому цеху ПАТ «ЦГЗК», з 1969 по 1993о. підземним бурильником, підземним бурильником шпурів на ПАТ «Євраз Суха Балка», де не було створено безпечних умов праці.
Висновком МСЕК від 15.07.2009р. ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15% по сидеросилікозу, 50% повторно по вібраційній хворобі та встановлена 3 група інвалідності (а.с. 16).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, яких її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №36 розслідування хронічного професійного захворювання від 13.05.2009р., встановлена причина професійного захворювання позивача ОСОБА_1- робота на протязі 29 років 1 місяця в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочого простору, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (а.с. 11-13).
Виходячи з викладеного, доводи відповідачів про відсутність вини підприємств у заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди в результаті отриманих ним професійних захворювань є безпідставними.
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності по професійному захворюванню позивачу було встановлено 15.07.2009 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 16), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому суд першої інстанції обґрунтовано в рішенні суду послався на ст. 237-1 КЗпП України і Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008р. № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), в якому зазначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Також спростовуються й доводи відповідачів щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач відчуває задишку при фізичному навантаженні, біль у грудній клітці, загальну слабкість, професійне захворювання має стійкий больовий синдром, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Інші доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
Суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь впливу шкідливих факторів на позивача, не врахував ступінь вини кожного з відповідачів у заподіянні моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ПАТ «ЦГЗК» на користь позивача з 40000 грн. до 5000 грн., з ПАТ «Євраз Суха Балка» з 40000грн. до 15000грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» та Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 з ПАТ «Євраз Суха Балка» з 40000 грн. до 15000грн. (п'ятнадцяти тис. грн. ), з ПАТ «ЦГЗК» з 40000грн. до 5000грн. (п'яти тис. грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: