Справа № 0413/9659/12 22-ц/491/3418/12
Справа № 0413/ 9659/2012 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/3418/12 суддя Хардіна О.П.
Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.
Іменем України
11 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Братіщевої Л.А., Карнаух В.В.
при секретарі - Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
Позивач ОСОБА_3:
Представник ПАТ «Кривбасзалізрудком» -Літовченко Тетяна Миколаївна.
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 08.10.2012 року йому було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% , та третя група інвалідності з 04 жовтня до 01 листопада 2011 року.
Вважає, що у зв'язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, і просив стягнути на свою користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто на користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 6 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, так як судом не взято до уваги, що позивач також працював і на інших підприємствах у шкідливих умовах праці, відповідач не є їх правонаступником, а тому не може відповідати за шкоду заподіяну іншими підприємствами.
Розмір моральної шкоди необґрунтований та значно завищений, при визначенні розміру моральної шкоди не враховано роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Позивачем не надано висновків медичних установ про заподіяння йому моральних страждань
Судом першої інстанції не враховано, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, а тому не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди із- за цієї підстави, що суд не взяв до уваги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 03.11.1986 року по 31.12.1987 року та з 25.04.1996 року по 01.01.1998 року позивач ОСОБА_3 працював на посаді підземного кріпильника ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.9-11).
Висновком МСЕК від 08.10.2010 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% та третю групу інвалідності з 04.10.2010 року до 01.11.2011 року(а.с. 4).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 30 серпня 2010 року (а.с. 16-17) причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 18 років 1 місяця в умовах важкої фізичної праці, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, на яких працював позивач, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, щодо ненадання позивачем висновків медичних установ про заподіяння йому моральних страждань не ґрунтуються на законі та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, стосовно того, що позивач працював на різних підприємствах і його загальний трудовий стаж у шкідливих умовах праці становить 18 років 1 місяць, з яких лише три роки він працював на ПАТ «Кривбасзалізрудком», що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та не обґрунтувано встановив розмір моральної шкоди в сумі 6 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, їх інтенсивність і довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, та з урахуванням трудового стажу позивача на структурних підрозділах відповідача правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», який становить три роки, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 6 000 гривень до 3 000 гривень
Інші доводи апеляційної скарги не є підставами для скасування рішення суду, яке відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2012 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 6 000 гривень до 3 000 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)