Головуючий у 1 інстанції - Хараджа О.О.
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
20 квітня 2015 року справа №264/9869/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Яковенка М.М., Ханової Р.Ф., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2015 року у справі № 264/9869/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок індексації пенсії, -
16 грудня 2014 року позивач та її представник звернулись до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання неправомірними дії Управління при проведенні позивачу індексації її пенсії з 15 червня 2014 року з порушенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, без врахування за базовий місяць жовтень 2008 року та індексу споживчих цін за період з листопада 2004 року; зобов'язання Управління провести перерахунок індексації пенсії з врахуванням фіксованої суми індексації, визначеної виходячи з базового місяця жовтня 2008 року та індексу споживчих цін за період з листопада 2008 року за період з 15 червня 2014 року (а.с. 3-5, 33-34).
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2015 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 35-37).
Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2015 року у справі № 264/9869/14-а про перерахунок індексації пенсії та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 39-40).
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 20 травня 1988 року отримує пенсію за віком відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.
Приймаючи спірну постанову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки для позивача, як для працюючого пенсіонера у період до лютого 2010 року, проведення індексації здійснюються у порядку черговості, тобто спочатку проводиться індексація заробітної плати позивача, а потім, на підставі довідок про проведену індексацію, проводиться індексація пенсії, відтак врахувати позивачу фіксовану суму індексації, визначеної виходячи з базового місяця жовтня 2008 року та індексу споживчих цін за період з листопада 2008 року за період з 15 червня 2014 року не є можливим без надання оцінки проведеною індексації позивачу під час праці на підприємстві до лютого 2010 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові засади спірних правовідносин регулюються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 3 липня 1991 року (далі - Закон України № 1282) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), який затверджено Кабінетом Міністрів України Кабінетом Міністрів України 17 липня 2003 року при прийняті постанови № 1078.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1282 та п. 2 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Стаття 3 Закону України № 1282 передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно ст. 4 Закону України № 1282 Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,
який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону України № 1282).
Пунктом 1 Порядку визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року (місяць опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 491-IV). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно п. 5 Порядку у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.
Пункт 10-1 Порядку встановлює, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації матеріального забезпечення безробітних здійснюється з місяця, в якому розпочата така виплата.
Відповідно до п. 9 Порядку, працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи організації, де працює пенсіонер, в якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована його сума і сума індексації. У всіх випадках загальний дохід працюючого пенсіонера, який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого працездатній особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до 01 лютого 2010 року мала статус працюючого пенсіонера (а.с. 28). У позовних вимогах позивач просить суд зобов'язати Управління провести перерахунок індексації пенсії з врахуванням фіксованої суми індексації, визначеної виходячи з базового місяця жовтень 2008 року та індексу споживчих цін за період з листопада 2008 року за період з 15 червня 2014 року.
Виходячи з аналізу зазначених вище норм права, беручи до уваги те, що позивач просить зробити їй перерахунок індексації пенсії з врахуванням фіксованої суми індексації, визначеної виходячи з базового місяця жовтень 2008 року та індексу споживчих цін за період з листопада 2008 року, тобто, ще за той період, коли позивач працювала, враховуючи особливий порядок проведення індексації пенсії працюючим пенсіонерам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог позивача.
Щодо посилання представника позивача на положення п. 9 Порядку в частині зобов'язання підприємства самостійно надавати пенсійному фонду інформацію про проведення індексації заробітної плати працюючим пенсіонерам, суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до ч. 3 п. 9 Порядку встановлено, що підприємства, установи та організації зобов'язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації. На підставі поданої інформації органи, які призначають і виплачують пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюють перерахунок сум індексації пенсій, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом розгляду даної справи не є визнання дій неправомірними підприємства щодо не надання довідки, предметом даної справи є визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області та зобов'язання управління провести перерахунок індексації пенсії.
Крім того, не виконання своїх обов'язків роботодавцем щодо надання довідки органу пенсійного фонду про проведену індексацію позивачу не може бути підставою для порушення встановленого порядку проведення індексації працюючим пенсіонерам.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до положень якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2015 року у справі № 264/9869/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді М.М. Яковенко
Р.Ф. Ханова
А.В. Гайдар