"22" квітня 2015 р. Справа № 917/2245/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
при секретарі Литвиновій К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Чаговця В.С. (довіреність №10/12-03 від 22.01.2015р.),
відповідача - Бреславець Т.В. (довіреність №4 від 12.01.2015р.), Кошляк В.М. (довіреність №1 від 03.01.2015р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1253 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.15р. у справі № 917/2245/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екометан", м.Полтава,
про стягнення 310 366 дол. 92 центи США,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.2015р. (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 276672,00 дол.США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 23584,85 дол.США простроченої заборгованості по нарахованих процентах, 9963,28 дол.США пені. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 146,79 дол.США пені відмовлено.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Скарга обґрунтована тим, що з 14.03.2014р. відповідач не має можливості користуватися своїми поточними рахунками, відкритими у позивача, виключно з вини позивача. Невиконання позивачем своїх обов'язків за договором банківського рахунку №76-43000/109416 від 25.10.2013р., потягло раптове припинення обслуговування єдиного поточного рахунку відповідача, що унеможливило виконання останнім умов кредитного договору, зважаючи на вимоги цього кредитного договору щодо заборони відповідачу відкриття поточних рахунків в інших банках.
Як вважає відповідач, вимога позивача про дострокове повернення кредитних коштів, передбачена п.5.2. кредитного договору, а також санкції за невиконання зобов'язань можуть бути реалізовані лише за наявності підстав виникнення відповідальності відповідача.
За таких обставин, на думку відповідача, враховуючи норми ч.3 ст.219, ч.3 ст.220 ГК України, ч.4 ст.612 ЦК України підстави виникнення відповідальності відповідача, передбаченої п.5.2. кредитного договору відсутні, адже відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення умов кредитного договору.
Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.
02.03.2015р. від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. №3389).
20.04.2015р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№6342) про проведення судово-бухгалтерської експертизи, в якій відповідач просив призначити по даній справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ТОВ «Екометан» по сплаті процентів за кредит, погашення основної суми боргу, нарахованої пені перед ПАТ «Банк Форум» умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору № 0030/08/25-KLI від 28.07.2008р. та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором.
Представники відповідача у судовому засіданні зазначене клопотання підтримали у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи заперечував.
У судовому засіданні 20.04.2015р. було оголошено перерву до 22.04.2015р.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №3838 від 10.03.2015р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В жовтні 2014р. Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екометан" про стягнення 310366 доларів США 92 центи заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.07.2008р. кредитного договору № 0030/08/25-KLI, з яких: 276 672,00 доларів США прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 23584,85 доларів США прострочена заборгованість по нарахованих процентах, 10110,07 доларів США пеня за період з 01.04.2014 р. по 19.10.2014 р.
Позов обґрунтовано тим, що 28.07.2008р. між Акціонерним комерційним банком "Форум", банком, правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екометан", позичальником, укладено кредитний договір № 0030/08/25-KLI, згідно з яким банк надає позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1220 000,00 доларів США.
Відповідно до п.1.2. договору кредитні кошти надаються строком по 26.07.201Зр.
Відповідно до п.1.3. договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,0 процентів річних.
Відповідно до п.1.4. договору у випадку невиконання пункту 3.3.9. за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14,0 процентів річних.
Відповідно до п.2.3. договору позичальник здійснює повернення кредитних коштів в доларах США розпочинаючи з серпня 2009 р. щомісячно рівними частинами в сумі не менше 16 944,00 доларів США.
Відповідно до п.2.5. договору сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається місяць рівний календарній кількості днів та рік, рівний 360 днів.
Відповідно до п.2.6. договору проценти сплачуються позичальником на рахунок № 20686300003223 в Полтавській філії АКБ "Форум", за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 2.5 та п. 2.6 кредитного договору).
Відповідно до п.3.3.2. договору позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2. цього договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами згідно з п. 2.6 цього договору.
Відповідно до п.3.3.3. договору позичальник зобов'язаний сплачувати кошти, передбачені п. 2.7, п. 2.8 цього договору, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенню простроченої заборгованості, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.
Відповідно до п.3.3.6. договору позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому договору.
Відповідно до п.3.3.9. договору позичальник зобов'язаний протягом трьох місяців з дати укладення цього договору перевести на поточний рахунок № 26000300003223, відкритий в Полтавській філії АКБ "Форум", всі грошові обороти по поточним рахункам, відкритим в інших банках.
Відповідно до п.4.1. договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.
Відповідно до п.7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
22.07.2010р. між сторонами укладено додатковий договір № 1, згідно умов якого сторони дійшли згоди щодо викладення у новій редакції п.2.3, п.2.6 кредитного договору, а саме, визначено номери рахунків для повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
11.11.2010р. між сторонами укладено додатковий договір № 2, згідно з умовами якого сторони дійшли згоди щодо викладення у новій редакції п.2.3., п.2.6. кредитного договору та доповнення п.1.1. та п.1.3. кредитного договору новими абзацами, а саме, визначено нові номери рахунків для повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також для обліку кредиту та нарахованих процентів.
26.07.2013р. між сторонами укладено додатковий договір № 3, згідно умов якого сторони дійшли згоди, зокрема, щодо викладення у новій редакції п.1.1., п.1.2., п.1.3., п.п.1.3.1., п.2.3., п.3.3.9. кредитного договору та доповнення кредитного договору пунктами п.п.3.2.9., п.п.3.3.10., п.п.3.3.11., п.п.3.3.12., а саме: встановлено новий ліміт заборгованості в сумі 415008,00 дол.США; встановлено кінцевий термін, до настання якого має бути повністю погашена заборгованість за кредитом - 30.06.2015р.; визначено, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів в доларах США починаючи з липня 2013р. щомісячно в сумі не менше 17292,00 дол.США з погашенням залишку заборгованості в кінці строку кредитування; встановлено, що у разі якщо позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за кредитним договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штрафу, пені), не відшкодував збитки тощо), банк, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати відправлення банком відповідного письмового повідомлення.
На виконання умов кредитного договору відповідач отримав від позивача на його рахунок 1 220 000,00 доларів США, що в еквіваленті на час надання кредиту становило 5 908 216,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією меморіального ордеру № 44629 від 28.07.2008р.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів систематично не виконував з березня 2014 р.
В зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати щорічних процентів по кредиту позивач 24.09.2014р. письмово звертався до відповідача з вимогою № 7929/3.1 від 22.09.2014р. щодо дострокового виконання зобов'язань по кредитному договору протягом 15-ти робочих днів з дати відправлення банком даної вимоги. Однак, відповіді не отримав, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №16853 від 16.12.2014р.) проти позову заперечував, посилаючись на те, що з 14.03.2014р. відповідач не має можливості користуватися своїми поточними рахунками, відкритими у позивача, виключно з вини позивача, що в свою чергу призвело до неможливості відповідачем виконати умови кредитного договору.
30.01.2015р. відповідачем до суду надано клопотання (вх. №1182) про проведення судово-бухгалтерської експертизи.
30.01.2015р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу 28.07.2008 р. кредитні кошти у розмірі 1 220 000,00 доларів США (у еквіваленті 5 908 216,00 грн.), належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором не сплачував кредитні кошти та проценти з березня 2014 року.
Пунктом. 3.2.9. кредитного договору (з урахуванням додаткових договорів) сторони узгодили, що у разі, якщо позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за договором, зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував збитки, тощо, та/або за будь-яким іншим договором (в тому числі, але не виключного за договором фінансування), що укладений або буде укладений з банком, останній, зокрема, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення.
Як вже зазначалось, позивач звертався до відповідача з вимогою № 7929/3.1 від 22.09.2014р. щодо дострокового виконання зобов'язань по кредитному договору протягом 15-ти робочих днів з дати відправлення банком даної вимоги. Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України відповідач кредит не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована.
Отже, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, є таким, що настав.
Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання позичальника по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 276 672,00 доларів США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 23584,85 доларів США простроченої заборгованості по нарахованих процентах за період з березня 2014р. по 19.10.2014р. є обґрунтованою та правомірна задоволена судом першої інстанції.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів. позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути з відповідача 8673,38 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.04.2014р. по 19.10.2014р. та 1436,69 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.04.2014р. по 19.10.2014р.
Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 ЦК України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні.
Тобто, пеня за зобов'язаннями, визначеними в іноземній валюті, повинна розраховуватись в національній валюті України за офіційним курсом НБУ.
Така правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України у справі №909/660/14 від 01.04.2015р.
Причому, колегія суддів зазначає, що розрахунок повинен бути здійснений не на дату подання позову, а за кожний день прострочення, оскільки курс валюти змінюється майже кожен день.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем до матеріалів справи надано розрахунок пені лише в доларах США та взагалі не надано розрахунку здійсненого в національній валюті України за офіційним курсом НБУ за кожний день прострочки з урахуванням валютного курсу долара США окремо, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8673,38 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.04.2014р. по 19.10.2014р. та 1436,69 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.04.2014р. по 19.10.2014р. задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 9 963,28 доларів США пені підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову щодо стягнення пені.
Колегія суддів зазначає, що відмова у позові в частині стягнення пені, розрахованої у доларах США, не позбавляє права позивача звернутися до суду з позовом про стягнення пені, розрахованої в національній валюті України за офіційним курсом НБУ.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що у зв'язку з запровадженням у позивача тимчасової адміністрації з 14.03.2014р. останнім не виконувались умови укладеного між ним та відповідачем договору банківського рахунку щодо виконання платіжних доручень відповідача.
Як зазначив відповідач, станом на 31.03.2014р. на поточному рахунку відповідача № 26003301109416, відкритому у ПАТ "Банк Форум", знаходилися належні йому кошти в сумі 159 622 грн. 78 коп., останній 31.03.2014р. звернувся до позивача з листом № 105, де прохав позивача скористатися своїм правом, передбаченим п. 3.2.7. кредитного договору та списати з вказаного поточного рахунку відповідача суму в гривнях у розмірі, необхідному для погашення нарахованих процентів за користування кредитними коштами в сумі 2 803,71 доларів США з урахуванням відповідного курсу на момент здійснення такої операції та комісійної винагороди в розмірі 0,3%. Для цього відповідач надав позивачу заяву на купівлю іноземної валюти або банківських металів № 145 від 31.03.2014 р. на суму 2803,71 доларів США та оригінали платіжного доручення в іноземній валюті № 147 від 31.03.2014р. на суму 2803,71 доларів США для погашення нарахованих процентів по кредиту за кредитним договором. Проте, позивачем даний лист був залишений без відповіді.
Як свідчать матеріали справи, з 14.03.2014р. відносно ПАТ "Банк Форум" запроваджено тимчасову адміністрацію за Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014р. № 14 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.2014р. № 135 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до категорії неплатоспроможних".
Відповідно до приписів п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України № 4452 від 23.02.2012р. "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями) під час тимчасової адміністрації забороняється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Крім того, 16.06.2014р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 49 "Про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію", відкликано з 16.06.2014р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014р. № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" банківську ліцензію позивача.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч. 9 ст. 17 Закону України № 2121-ІІІ від 07.12.2000р. "Про банки і банківську діяльність" (із змінами та доповненнями), з дня призначення уповноваженої особи Фонду та відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій та встановлюється заборона здійснення банками банківської діяльності без банківської ліцензії.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вищенаведені порушення з боку позивача, до яких апелює відповідач, стосуються зобов'язань позивача за іншим договором (договором банківського рахунку № 3223 від 27.06.2008 р.). Крім того, у разі наявності порушення позивачем чинного законодавства та зобов'язань за іншими договорами, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідач не позбавлений можливості захистити свої права за такими договорами у встановленому законом порядку.
Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, того, що вказана сума на поточному рахунку відповідача, відкритому у ПАТ "Банк Форум", є достатньою для повної сплати пред'явлених до стягнення за даним позовом чергових платежів (платежів по кредиту та процентах у строки, встановлені кредитним договором).
Щодо клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідно до ст. 32 ГПК України експертний висновок є доказом нарівні з іншими письмовими та речовими доказами, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що мають значення для вирішення спору, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
За таких обставин, дійсної потреби в проведенні судово-бухгалтерської експертизи у даній справі не має, оскільки відповідач ставить під сумнів вірність розрахунку ціни позову, проте не спростовує достовірності доказової бази, на якій оснований даний розрахунок, не надає первинних документів в спростування наданого позивачем розрахунку. При цьому, за наявності у відповідача заперечень щодо розміру його кредитної заборгованості або нарахованих процентів, останній не був позбавлений можливості надати свій контррозрахунок його кредитної заборгованості, яка є ціною позову у даній справі.
Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, наданого до суду апеляційної інстанції, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити з підстав зазначених вище.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, тому рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.15р. у справі № 917/2245/14 підлягає скасуванню в частині задоволення пені з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову щодо стягнення пені.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екометан" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.15р. у справі № 917/2245/14 скасувати в частині стягнення 9 963,28 доларів США пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.15р. у справі № 917/2245/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 27.04.2015р.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.