"20" квітня 2015 р. Справа № 922/1592/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
при секретарі Литвиновій К.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2684 від 16.05.2014р.),
відповідача - ОСОБА_2 (договір від 24.09.2014р.), ОСОБА_3 (договір від 14.01.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1770 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.15р. у справі № 922/1592/14
за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4, м.Харків,
до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, м.Харків,
про стягнення 493 402,18 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2015р. (суддя Ольшанченко В.І.) відмовлено у позові про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про проведення взаєморозрахунків між сторонами по договору оренди нерухомого майна №2 від 10.10.2011р. в розмірі 493402,18 грн., в тому числі 466048,84 грн. основного боргу станом на 01.09.2011р. та 3% річних за період з 02.05.2012р. по 15.04.2014р. в сумі 27353,34 грн.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Скарга обґрунтована тим, що при оцінці обставин справи суд не врахував факт укладення між сторонами договору про проведення взаєморозрахунків між сторонами від 10.10.2011р. за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008р. Як зазначає апелянт, якщо б станом на 10.10.2011р. у відповідача не виникла заборгованість на суму 300000,00 грн., він би не підписував договір про проведення взаєморозрахунків, яким дав свою безумовну згоду на визнання факту заборгованості у розмірі 300000,00 грн. перед позивачем.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В квітні 2014р. СПД ФО ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до СПД ФО ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про проведення взаєморозрахунків між сторонами по договору оренди нерухомого майна №2 від 10.10.2011р. в розмірі 493402,18 грн., в тому числі 466048,84 грн. основного боргу станом на 01.09.2011 р. та 3% річних за період з 02.05.2012 р. по 15.04.2014 р. в сумі 27353,34 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 10.10.2011р. між СПД ФО ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_5 укладено договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 року. Таким чином, з дня укладення договору про взаєморозрахунки, на підставі ч.2 ст. 604 ЦК України, зобов'язання відповідача, що витікали з договору оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 р. припинилися, у зв'язку із заміною цих зобов'язань на нове між тими ж сторонами.
Згідно предмету договору про взаєморозрахунки, станом на 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 року в сумі 300 000 грн. ПДВ не передбачено, яку відповідач зобов'язався погасити на умовах договору про взаєморозрахунки.
Відповідно до п.2. договору про взаєморозрахунки, сторони встановлюють еквівалент зобов'язань відповідача по погашенню заборгованості в сумі 300 000 грн. в іноземній валюті - доларах США, яке станом на 10.10.2011 року за курсом НБУ - 797,2700 грн. за 100 доларів США, складає 37 628 доларів 40 центів.
Відповідно до п.3. договору про взаєморозрахунки у випадку змінення офіційного курсу НБУ долара США, відповідач зобов'язується виконати грошове зобов'язання у гривні по курсу НБУ на день виконання зобов'язання.
Відповідно до п.4. договору про взаєморозрахунки своє грошове зобов'язання за цим договором відповідач зобов'язується виконати до 01.05.2012р.
Отже, як зазначає позивач, хоча обов'язок сплатити кошти для відповідача вже настав ще 01.05.2012р., відповідач до цього часу грошові кошти позивачеві не сплатив, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом.
23.06.2014р. рішенням господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р., у задоволені позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи те, що в спірному договорі від 10.10.11р. про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008р. відсутні умови про припинення зобов'язань за договором оренди та заміну їх новими, а також те, що позивачем, який посилається на новацію, не витримано обов'язку доведення угоди з цього приводу, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 466048,84 грн. за договором від 10.10.2011 року про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008р. із застосуванням норми частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014р. рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. При цьому, постанова суду мотивована тим, що суди взагалі не надали правової оцінки додатковим угодам до договору №2 від 01.01.2008р. та договору від 10.10.2011р.
13.01.2015р. до господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №827), в яких позивач виклав розрахунок заборгованості за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 р. станом на 01.09.2011 р. в сумі 695250,00 грн. Також, посилаючись на ст. 605 ЦК України, зазначив, що він частково простив відповідачу борг на суму 395250,00 грн. і залишив заборгованість у сумі 300000,00 грн., виклавши це у договорі від 10.10.2011р. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним належно виконувались свої зобов'язання за договором оренди. Також зазначив, що підпис на договорі від 10.10.2011р. не належить відповідачу.
25.02.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 р. між СПД ФО ОСОБА_4, орендодавцем, та СПД ФО ОСОБА_5, орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №2, згідно з яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 39-53 загальною площею 243,8 кв.м, що знаходяться в будівлі літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_1, які належать орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2006р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Котляровою О.М., зареєстрованого у реєстрі за №1933 та зареєстрованого 05.12.2006 р. в КП "ХМБТІ" за реєстраційним номером 17014241, номер запису 5341 у книзі 1, для використання його орендарем з метою здійснення торгової діяльності.
Відповідно до п.2.1. договору об'єкт оренди передається орендодавцем орендарю на підставі акту приймання - передачі на протязі трьох календарних днів з моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 2.3. договору по закінченню строку оренди або у випадку дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний на протязі 14 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору або з дати його дострокового розірвання повернути орендодавцю об'єкт оренди за актом приймання - передачі в належному стані.
Відповідно до п. 4.1. договору розмір орендної плати складає 20000,00 грн. в місяць.
Відповідно до п.4.2. договору орендна плата сплачується орендарем до 5-го числа кожного поточного місяця авансом в готівковій або в безготівковій (шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок) формі.
Відповідно до п.4.3. договору вартість орендної плати та порядок її внесення можуть бути змінені за письмовим узгодженням сторін.
Відповідно до п. 4.6. договору по закінченню кожного звітного місяця між сторонами підписується акт виконаних робіт, в якому серед іншого вказується вартість спожитих орендарем комунальних послуг. Орендар компенсує орендодавцю вартість спожитих ним комунальних послуг, за які перед комунальними службами орендодавець здійснює розрахунок, до 20-го числа місяця, наступного за звітним в готівковій або безготівковій формі.
Відповідно до п. 6.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р.
Відповідно до п.6.2. договору пролонгація договору здійснюється у відповідності з вимогами діючого законодавства України.
01.01.2008р. між сторонами підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна до договору оренди від орендодавця орендарю (а.с.131 т.1).
25.12.2009р. між сторонами підписана додаткова угода №3 до договору оренди (а.с.108 т.1) , якою сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.12.2010р. та внесли зміни до пунктів 4.1. та 4.6. договору, виклавши їх у наступній редакції:
" 4.1. Розмір орендної плати становить 7125,00 грн. в місяць.
4.6. Між сторонами підписується акт виконаних робіт у останній день кожного кварталу.".
25.12.2010р. між сторонами укладена додаткова угода №4 до договору оренди, якою сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.12.2011р. (а.с.109 т.1)
31.08.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору оренди, якою сторони внесли зміни до п. 4.1. договору, збільшивши розмір орендної плати до 15000,00 грн. в місяць (а.с.110 т.1).
Як стверджує позивач 10.10.2011р. між СПД ФО ОСОБА_4, орендодавцем, та СПД ФО ОСОБА_5, орендарем, укладено договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008р.
Відповідно до п. 1. даного договору станом на 01.09.2011р. у орендаря перед орендодавцем виникла заборгованість за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 року в розмірі 300000,00 грн., ПДВ не передбачено, яку орендар зобов'язався погасити на умовах цього договору про взаєморозрахунки до 01.05.2012 року.
Відповідно до п.2. договору керуючись ст.ст. 524, 533 ГК України сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання орендаря по погашенню заборгованості в сумі 300000,00 грн. в іноземній валюті - доларах США, які станом на 10.10.2011 року за курсом НБУ, який складає 797,2700 грн. за 100 доларів США, становить 37628,40 доларів США.
Відповідно до п. 3. договору у випадку зміни офіційного курсу НБУ долара США, орендар зобов'язаний виконати своє грошове зобов'язання в гривнях по курсу НБУ на день виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 4. договору своє грошове зобов'язання за цим договором про взаєморозрахунки орендар зобов'язаний погасити до 01 травня 2012 р.
Пунктом 5 вищенаведеного договору сторони погодили, що по питанню погашення заборгованості орендаря за період до 01.09.2011р. даний договір про взаєморозрахунки має пріоритет перед положеннями договору оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 р.
Як зазначає позивач, за своєю правовою природою договір про взаєморозрахунки від 10.10.2011р. є новацією, тому з дня укладення між сторонами зазначеного договору про взаєморозрахунки, та на підставі ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобов'язання відповідача, що витікали з договору оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 р. припинилися, у зв'язку із заміною цих зобов'язань на нове (а.с.15-16 т.1).
13.01.2015р. позивачем до господарського суду Харківської області надані додаткові пояснення (вх. №827), в яких позивач, посилаючись на ст. 605 ЦК України, зазначив, що він частково простив відповідачу борг на суму 395250,00 грн. і залишив заборгованість у сумі 300000,00 грн., виклавши це у договорі від 10.10.2011р.
Згідно з ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Прощення боргу є одним із видів припинення зобов'язання за волею учасників (кредитора).
Згідно зі статтею 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, слід взяти до уваги, що зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми.
Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.
Тобто, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (новації), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 30.09.2014 у справі №922/2339/13). Як встановлено раніше, 10.10.2011 року між сторонами у справі був підписаний договір про проведення взаєморозрахунків за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008. Так як умовами договору про проведення взаєморозрахунків змінено лише умови та строки погашення існуючої заборгованості по договору №2 від 01.01.2008, а не укладено нове зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір від 10.10.2011 не є новацією у розумінні статті 604 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи позивачем в обґрунтування заявленого позову надані копії актів виконаних робіт за договором оренди за жовтень - грудень 2009 року всього на суму 60000грн. (а.с.111-113 т.1) та акти виконаних робіт підписаних щоквартально, згідно п.3 додаткової угоди від 25.12.2009 року, з січня 2010 року по червень 2011 року кожен на суму 21375грн., по 7125грн. щомісячно згідно п.2 цієї ж додаткової угоди, всього на суму 128250грн. (а.с.114-119 т.1). Також до матеріалів справи позивачем наданий акт виконаних робіт №02 від 30.09.2011 року на суму 29250грн., який також відповідає умовам нарахувань за договором оренди згідно додаткової угоди №5 від 31.08.2011 року, щодо розміру орендної плати 15000грн. (липень, серпень - по 7125грн. та 15000грн. за вересень 2011 року. ).
Відповідачем до матеріалів справи надані копії актів виконаних робіт за договором оренди за січень-грудень 2008 року, кожен на загальну суму 20000грн., всього 240000грн. .
За період січень-вересень 2009 року актів виконаних робіт взагалі до матеріалів справи надано не було.
Досліджуючи зміст договору про проведення взаєморозрахунків між сторонами від 10.10.2011 року колегія суддів зазначає, що як визначено п.1. даного договору, станом на 01.09.2011 року у орендаря перед орендодавцем виникла заборгованість за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 року у сумі 300000грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
П.4.2. договору оренди від 01.01.2008 року сторони визначили можливість сплати орендної плати як в готівковій так і в безготівковій формі.
В обґрунтування належного виконання зі свого боку договірних зобов'язань за договором оренди відповідач до матеріалів справи надав копії товарних чеків про сплату орендної плати за договором оренди №2 від 01.01.2008р. за період з січень 2008 року по серпень 2011 року, включно, на загальну суму 880000,00 грн. (а.с.31-55 т.2), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні 25.02.2015 року, про що свідчить протокол судового засідання (а.с.66-67 т.2). Здійснені відповідачем платежі повністю покривають встановлені орендні платежі у сумі 382500грн., за умовами договору оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 року, з урахуванням досліджених додаткових угод №3 та №2, за період з 01.01.2008 року по 01.09.2011 року.
Доказів доповнення його або внесення змін до нього в частині ціни договору та розрахунків сторонами надано не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про наявність заборгованості за договором оренди №2 від 01.01.2008р. Крім того, наданий в додаткових поясненнях позивачем розрахунок (вх. 827, а.с. 6-9 т. 2) в частині періодів нарахування не відповідає умовам та строкам підписання додаткових угод до договору оренди №3 та №5, а відтак заявлена позивачем сума заборгованості не підтверджується жодними документами, наявними в матеріалах справи.
Отже, договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 року підписаний 10.10.2011 року на який позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог, визначає наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, якої взагалі не існувало на момент підписання.
Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не надано належних доказів обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним доводи нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. В зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 25.02.15р. у справі № 922/1592/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.02.15р. у справі № 922/1592/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 27.04.2015р.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.