04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" квітня 2015 р. Справа№ 910/20014/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Шаптали Є.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідча: Міщенко І.С., дов. № 29 від 05.02.2015
Рєзніков В.І., дов. № 30 від 05.02.2015
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. (повний текст підписано 18.11.2014р.)
у справі № 910/20014/14 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський
ювелірний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк
Сбербанку Росії"
про стягнення 30 194 960, 59 грн.
В судовому засіданні 24.04.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі №910/20014/14 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" 26 652 741, 68 грн. безпідставно списаних грошових коштів, 1 774 585, 97 грн. пені, 263 813, 57 грн. 3% річних, 1 430 739, 37 грн. інфляційних втрат та 73 080, 00 грн. судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.08.2007р. між сторонами було укладено договір банківського рахунку №РКО1911, на підставі якого Банк (відповідач) відкриває Клієнту (позивачу) поточний рахунок №260070131911 та здійснює розрахунково-касове обслуговування цього рахунку щодо приймання коштів, що надходять Клієнту, виконання розпоряджень Клієнта щодо перерахування коштів з рахунку Клієнта на інші рахунки та проведення інших операцій відповідно до режиму рахунку, норм чинного законодавства України та умов договору.
За доводами позивача, відповідачем 14.05.2014р. та 27.06.2014р. було списано із поточного рахунку № 260070131911 позивача грошові кошти у розмірі 22 671 687, 63 грн. та 3 981 054, 05 грн. із призначенням платежу погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007р. На думку позивача, вказані дії відповідача суперечать чинному законодавству України та умовам договору, адже грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законодавством чи договором між банком та клієнтом.
Оскільки умовами договору банківського рахунку №РКО1911 від 29.08.2007р. не передбачено самовільне (без відповідного доручення Клієнта) списання Банком коштів на власні рахунки Банку, позивач просив у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України стягнути з Банку на користь Заводу 26 652 741, 68 грн., як таких, що набуті без достатньої правової підстави, а також стягнути 3% річних, інфляційні втрати на підставі ст.ст.1214, 536, 625 Цивільного кодексу України та пеню згідно Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки передбачено право на безумовне списання грошових коштів з рахунку Позивача (Заводу) на користь Банку з розрахункового рахунку №260070131911, виходячи з наступного:
1. Сторони дійшли згоди в Кредитному договорі (п.9.6) щодо договірного списання грошових коштів з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені та штрафів, у випадку, якщо Позичальник не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені цим Договором.
2. Сторонами допущена технічна помилка - невірно зазначено розрахунковий рахунок позивача (Заводу) в п.12.2 при складанні Кредитного договору.
3. Розрахунковий рахунок №260040130269, зазначений помилково в п.12.2 кредитного договору, не використовувався ПАТ "Київський ювелірний завод".
4. ПАТ "Київський ювелірний завод" було відкрито розрахунковий рахунок №260070131911 у ПАТ "ДБ Сбербанку Росії", код банку 320627, на підставі Договору банківського рахунка №РКО 1911 від 29.08.2007р. та заяв ПАТ "Київський ювелірний завод" з метою, в тому числі, вчинення дій, пов'язаних з виданням кредитних коштів, погашенням відсотків за користування кредитними коштами та обслуговування кредитної лінії по Кредитному договору.
5. Грошові кошти по Кредитному договору Заводом отримані, на момент договірного списання коштів в сумі 26 652 741, 68 грн., строк повернення кредиту настав, а кошти списані не на виконання рішення суду, а згідно меморіальних ордерів.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» 12.12.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.01.2015р.
В судових засіданнях апеляційної інстанції у відповідності до ст.77 ГПК України по справі оголошувалась перерва, останній раз на 24.04.2015р.
Склад колегії суддів у справі змінювався. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2015р. колегією суддів у зміненому складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Представники відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
В судове засідання 24.04.2015р. представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, до суду надійшло клопотання про розгляд справи та її вирішення без участі представника позивача у зв'язку з його неможливістю прийняти участь в засіданні суду.
Оскільки явка в судове засідання представника позивача обов'язковою не визнавалась, враховуючи, що в попередніх судових засіданнях апеляційної інстанції останній висловив свою позицію у справі та заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", (надалі - Банк, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" (надалі - клієнт, завод, позивач) було укладено Договір банківського рахунку № РК01911, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту за його заявою поточний рахунок в національній та/або іноземній валюті та здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта - приймання і зарахування на рахунок грошових коштів, що надходять клієнту, виконання розпоряджень клієнта щодо перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком клієнта.
Відповідно до п. 2.1.1 договору банківського рахунку № РК01911 банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність та здійснення операцій відповідно до чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів НБУ.
Згідно п.2.1.3 договору банківського рахунку № РК01911 банк має право здійснювати примусове списання (стягнення) коштів з рахунку клієнта на підставі розрахункових документів у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Пунктом 2.2.1 договору банківського рахунку № РК01911 встановлено право клієнта самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів НБУ, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції за рахунком можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.
На виконання умов договору банківського рахунку № РК01911 банком було відкрито позивачу поточний рахунок № 260070131911.
28 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (надалі - банк, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" (далі - позичальник, завод, позивач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в національній валюті України, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та /або додатковими угодами до цього Договору.
У відповідності до пункту 1.2. Договору ліміт кредитної лінії складає:
а) з дати підписання цього Договору і по 27.08.2013 року включно - 30 000 000,00 грн.;
б) з 28.08.2013 року і по 27.09.2013 року включно - 24 000 000,00 грн.;
в) з 28.09.2013 року і по 25.10.2013 року включно - 18 000 000,00 грн.;
г) з 26.10.2013року і по 27.11.2013 року включно -12 000 000,00 грн.;
д) з 28.11.2013 року і по 27.12.2013 року включно - 6 000 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.3. Договору розмір процентів за користування кредитом складає 15% річних.
Останній день дії кредитної лінії - 27.12.2013 року (пункт 1.4. Договору).
В подальшому сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод до цього договору.
Згідно пункту 9.6 Договору позичальник доручає банку списувати платіжними вимогами (меморіальними ордерами) з усіх своїх поточних рахунків зазначених в пункті 12.2 Договору, грошові кошти з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені та штрафів, у випадку, якщо позичальник не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені цим договором. Своє право на договірне списання банк може використати починаючи з робочого дня, наступного за днем, коли позичальник повинен був здійснити платіж з повернення банку кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені та штрафів. При цьому банк не зобов'язаний надавати уповноваженим банкам позичальника, які будуть виконувати платіжні вимоги банку, документи, що підтверджують заборгованість позичальника перед банком.
В пункті 12.2 Розділу 12 "Реквізити та підписи сторін. Платіжні реквізити" договору зазначено: Рахунки позичальника, з яких банк може здійснювати списання коштів відповідно до умов п.9.6 цього договору: № 260040130269 в ЗАТ "БАНК НРБ" МФО 320627.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ч.3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до пункту 26.4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
Як вбачається з пункту 6.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.
Згідно пунктом 26.3 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
Поняття договірного списання визначено у пункті 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а саме, це - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Згідно п.1.7. Інструкції, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Відповідно до п.6.2. Інструкції, договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).
Пунктом 6.5. Інструкції передбачено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.
Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що списання відповідачем грошових коштів у розмірі 22 671 687, 63 грн. та 3 981 054, 05 грн. з поточного рахунку № 260070131911 в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" позивача було здійснено безпідставно, оскільки право на договірне списання з вказаного поточного рахунку позивача не передбачено ні в договорі про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007, ні в договорі банківського рахунку № РКО 1911.
Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.
Так, 28.12.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (надалі - банк, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" (далі - позичальник, завод, позивач) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №235-Н/07.
Банком виконано зобов'язання за Кредитним договором №235-Н/07 від 28.12.2007р. та перераховано на рахунок Заводу кредитні кошти на загальну суму 30 000 000, 00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями меморіальних ордерів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до п.8.1 кредитного договору Завод зобов'язався повернути банку кредит, наданий в межах відповідного розміру ліміту Кредитної лінії, встановленого п.1.2 кредитного договору, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією становила, зокрема, станом на 28 серпня 2013р. не більше 24 000 000, 00 грн.
Завод умови кредитного договору №235-Н/07 від 28.12.2007р. щодо повернення коштів не виконав.
04.06.2013р. Банк звернувся до Заводу з письмовим повідомленням - вимогою від 03.06.2013р. №3328/5/28-2 про дострокове повернення всієї суми заборгованості.
За умовами п.8.4 Кредитного договору, Завод зобов'язаний здійснити усі платежі на користь Банку в строк не пізніше 90 днів з дня отримання такого повідомлення.
Дане повідомлення отримано Заводом 16.06.2013р.
Оскільки договірне списання відповідно до чинного законодавства може бути передбачене як в договорі банківського рахунку, так і в іншому банківському правочині, реалізація Банком цього права не залежить від того, чи передбачене договірне списання умовами банківського рахунку. Умова про право банку на договірне списання може бути узгоджена сторонами в будь - якому договорі про надання банківських послуг.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість визначення права договірного списання не лише в договорі на розрахунково-касове обслуговування, але і в кредитному договорі.
Так, пунктом 9.6 Кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що Позичальник (Завод) доручає Банку списувати платіжними вимогами (меморіальними ордерами) з усіх своїх поточних рахунків, зазначених в п.12.2 цього Договору, грошові кошти з метою повернення Кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені та штрафів, у випадку, якщо Позичальник не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені цим Договором. Своє право на договірне списання Банк може використати починаючи з робочого дня, наступного за днем, коли Позичальник повинен був здійснити платіж з повернення Банку Кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені та штрафів.
14.05.2014р. Відповідач (Банк) в порядку п.9.6 Кредитного договору списав (перерахував) з поточного рахунку Позивача (Заводу) №260070131911 в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" кошти в сумі 22 671 687, 63 грн. на підставі меморіального ордеру №51471446 від 14.05.2014р. з призначенням платежу "погашение задолженности по Договору об открытиии кредитной линии №235-Н/07 от 28.12.2007г. согл. СЗ№475/28 от 14.05.2014" (а. с. 126, т. 1).
27.06.2014р. Відповідач (Банк) в порядку п.9.6 Кредитного договору списав (перерахував) з поточного рахунку Позивача (Заводу) №260070131911 в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" кошти в сумі 3 981 054, 05 грн. на підставі меморіального ордеру №67325752 від 27.06.2014р. з призначенням платежу "погашение задолженности по Договору об открытиии кредитной линии №235-Н/07 от 28.12.2007г. согл. СЗ№694/28 от 27/06/14" (а. с. 125, т. 1).
При цьому з матеріалів справи вбачається, що кошти з поточного рахунку Позивача (Заводу) №260070131911 в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" були списані не на виконання судових рішень, які були скасовані, а в порядку договірного списання, передбаченого п.9.6 Кредитного договору, тому не є набутими без достатньої правової підстави в розумінні ст.1212 ЦК України.
Крім цього, порядок договірного списання як банківської операції за Договором про відкриття кредитної лінії утворюється:
- умовою Договору про відкриття кредитної лінії про договірне списання;
- імперативними нормами банківського законодавства про порядок договірного списання.
Фактичною підставою договірного списання в цьому випадку слугує неналежне виконання (невиконання) позичальником грошового зобов'язання.
Відповідно до п.11.5 Кредитного договору, у випадку зміни будь - якого з реквізитів Сторін чи платіжних реквізитів, зазначених у пунктах 12.1-12.3 цього Договору, Банк або Позичальник (Завод) зобов'язані повідомити іншу Сторону про такі зміни в строк не пізніше 7 календарних днів із дня, коли вони відбулися.
З огляду на зміст ст.ст.180, 188 ГК України, ст.628 ЦК України, п.11.5 Кредитного договору, зміна реквізитів сторони за договором не є предметом узгодження між сторонами і не потребує від сторін передбачених законом дій по внесенню змін до договору. Припис п.11.5 Кредитного договору лише визначає обов'язок сторони повідомити іншу сторону про зміни в договорі та порядок такого повідомлення.
З наявного листа Позивача (Заводу) від 28.12.2007р., адресованого Відповідачеві (Банку) про надання траншу в розмірі 30 000 000, 00 грн. вбачається повідомлення Банка Заводом про поточний рахунок Заводу №260070131911 (а. с. 80, т. 2).
Решта листів із зазначенням вказаного поточного рахунку заводу датовані 2010-2013р.р., що з огляду на положення п.11.5 Кредитного договору є повідомленням Банка Заводом про зміну реквізитів сторони Кредитного договору.
Рахунок №260040130269, зазначений у п.12.2 Кредитного договору, укладеного між сторонами, зазначений, за поясненнями представників банку, помилково, оскільки ніколи не належав та не використовувався ПАТ "Київський ювелірний завод" і з 2002р. належить та використовується іншою юридичною особою ДП "Нафком-Агро" на підставі Договору на розрахунково-касове обслуговування №РКО-269 від 20.12.2002р., що підтверджується належним чином завіреними доказами, долученими до матеріалів справи (а.с. 133-159, т.1).
З урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Банк мав право на безумовне списання грошових коштів з рахунку Позивача (Заводу) на користь Банку з розрахункового рахунку №260070131911, виходячи з наступного:
1. Сторони дійшли згоди в Кредитному договорі (п.9.6) щодо договірного списання грошових коштів з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені та штрафів, у випадку, якщо Позичальник не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені цим Договором.
2. Сторонами допущена технічна помилка - невірно зазначено розрахунковий рахунок позивача (Заводу) в п.12.2 при складанні Кредитного договору.
3. Розрахунковий рахунок №260040130269, зазначений помилково в п.12.2 кредитного договору, не використовувався ПАТ "Київський ювелірний завод".
4. ПАТ "Київський ювелірний завод" було відкрито розрахунковий рахунок №260070131911 у ПАТ "ДБ Сбербанку Росії", код банку 320627, на підставі Договору банківського рахунка №РКО 1911 від 29.08.2007р. та заяв ПАТ "Київський ювелірний завод" з метою, в тому числі, вчинення дій, пов'язаних з виданням кредитних коштів, погашенням відсотків за користування кредитними коштами та обслуговування кредитної лінії по Кредитному договору.
5. Грошові кошти по Кредитному договору Заводом отримані, на момент договірного списання коштів в сумі 26 652 741, 68 грн., строк повернення кредиту настав, Заводом не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором.
6. Грошові кошти списані Банком не на виконання рішення суду, а згідно меморіальних ордерів з призначенням платежу "погашение задолженности по Договору об открытиии кредитной линии №235-Н/07 от 28.12.2007г. согл. СЗ№475/28 от 14.05.2014" та "погашение задолженности по Договору об открытиии кредитной линии №235-Н/07 от 28.12.2007г. согл. СЗ№694/28 от 27/06/14", що узгоджується також і з п. 6.5. зазначеної раніше інструкції.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову та повернення коштів в сумі 26 652 741, 68 грн. на підставі ст.1212 ЦК України як набутих без належної правової підстави.
Оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 26 652 741, 68 грн., не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1 774 585,97 грн., 3 % річних в розмірі 263 813,57 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 430 739,37 грн., які є похідними від суми 26 652 741, 68 грн.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи, викладені позивачем в запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, не спростовують аргументи апелянта.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі № 910/20014/14, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі № 910/20014/14 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2014р. у справі №910/20014/14 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товарсивта "Київський ювелірний завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17 ідентифікаційний код 00227229) на кристь Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 36 540, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 910/20014/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
Є.Ю. Шаптала