Справа: № 825/221/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
22 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
27.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності щодо невиплати недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 9971,56 грн. та стягнення недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 9971,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 9971,56 грн., що є порушенням пункту 168.5. статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовців.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 р. позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, в розмірі 9971,56 грн. та стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, в розмірі 9971,56 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не виплатив позивачу рівноцінну компенсацію утриманого податку військовослужбовця, яка передбачена пунктом 168.5 ст.168 ПК України, і виплачується у зв'язку в день виплати грошового забезпечення при звільненні.
Відповідач не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати постанову, та прийняти нову якою у задоволені позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗС України, затвердженого указом Президента України від 10.12 2008 року №1153 (далі - Положення) грошова допомога при звільненні грошовим забезпеченням не являється, тому обов'язку у відповідача щодо її виплати позивачу до виключення зі списків особового складу не було.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України, в тому числі на посаді військового комісара Корюківського районного військового комісаріату Чернігівського обласного оперативного командування “Північ”.
17.12.2014 року наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 717 позивач звільнений з військової служби у відставку за пунктом “б” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” (за станом здоров'я).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.12.2014 № 297, позивача було виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та вирішено виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку 29 років. (а.с. 6)
Згідно довідки Чернігівського обласного військового комісаріату від 16.01.2015 № 155, з грошового забезпечення позивача при звільненні з військової служби утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 9971,56 грн. (а.с. 7).
Згідно довідки відповідача від 19.01.2015р. № 175 рівноцінна компенсація утриманого податку військовослужбовцям, передбачена пунктом 168.5 ст.168 ПК України не виплачується у зв'язку з тим, що на день виплати грошового забезпечення при звільненні позивач не являвся військовослужбовцем і не виконував обов'язки несення військової служби (а.с.9).
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (надалі Порядок)
Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Відповідно п.2 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.
Згідно п.3 Порядку 3. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
Крім того, вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України).
За правилами п.п.71, 74 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 07.11.2001 року №1053/2001, що звільнення відряджених військовослужбовців з військової служби здійснюється в установленому цим Положенням порядку за поданням керівників органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністра оборони України, особами, зазначеними у пунктах 72 і 73 цього Положення, згідно з їх повноваженнями.
Днем звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом по стройовій частині виключено зі списків особового складу.
Згідно п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно п.245 вказаного Положення звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ і організацій, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 225 цього Положення за поданням керівників державних органів, установ і організацій, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України. Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, установах і організаціях, до яких вони були відряджені (абзац другий).
Згідно п. 168.5. ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на день звільнення був військовослужбовцем. Виплата йому одноразової грошової допомоги повинна була здійснюватися у зв'язку зі звільненням. На день виключення його зі списків особового складу позивачу повинні були виплатити одноразову грошову допомогу та здійснити перерахування рівноцінної компенсації утриманого податку військовослужбовцям.
Проте, 17.12.2014р., у день звільнення позивача зі служби, йому не були виплачені, ні одноразова грошова допомога, ні рівноцінна компенсація утриманого податку військовослужбовцям. Виплата одноразової грошової допомоги була здійснена не своєчасно, не в день звільнення, а 15.01.2015р., а рівноцінна компенсація утриманого податку військовослужбовцям взагалі не була виплачена.
З урахуванням вищенаведених обставин та приймаючи до уваги вищезазначені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції є вірними, що відповідач протиправно не виплатив позивачу рівноцінну компенсацію утриманого податку військовослужбовця, яка передбачена пунктом 168.5 ст.168 ПК України, і виплачується у зв'язку і в день виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Доводи апелянта про те, що позивач після звільнення з військової служби перестав вважатися військовослужбовцем, отже, повинен сплачувати податки, не заслуговують уваги, оскільки несвоєчасна виплата позивачу одноразової грошової допомоги (не в день звільнення та проведення перерахунку) сталася з вини самого відповідача.
Інші доводи апелянта, що грошова допомога при звільнення не являється грошовим забезпеченням, також не заслуговують уваги, оскільки, відповідно до положень п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України є іншим видом виплат, одержаних військовослужбовцем.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 р., залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, залишити без змін.
Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль
.
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Епель О.В.