23 квітня 2015 рокусправа № 808/4185/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі №808/4185/14 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення та стягнення коштів, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 26 червня 2014 року звернулась до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, (далі - відповідач-1), Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач-2) згідно з яким просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 № 112050000/2013/001048/4 та від 30.12.2013 № 112050000/2013/001055/2;
стягнути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача надмірно сплачену за митними деклараціями №112050000/2013/035553 від 26.12.2013 та №11205000/2013/ 036010 від 31.12.2013 суму податку на додану вартість в розмірі 95 979,94 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним було надано відповідачу-1 всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, тому у відповідача-1 не було жодних підстав визначати митну вартість задекларованого товару за резервним методом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013р. №112050000/2013/001048/4 та від 30.12.2013р. № 112050000/2013/001055/2.
У задоволені позову в іншій частині відмовив.
Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про те, що в процесі митного оформлення товару відповідачем-1 було порушено норми митного законодавства.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач-1 оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального права. Просить скасувати постанову в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Посилається на те, що документи які подавались до митного оформлення унеможливлювали визначення митної вартості за ціною договору та містили розбіжності які стосувалися числового значення заявленої митної вартості товарів.
Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача-1 викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 22.10.2012р. між позивачем (покупець) та компанією RACHANA SEEDS INDUSTRIES PRIVATE LIMITED (Індія, продавець) укладено контракт №15, згідно з яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар походженням з Індії «арахіс сирий у ядрах».
На виконання зазначеного контракту сторони уклали Специфікацію № 7 від 30.09.2013р., якою визначили поставку арахісу бланшированого в ядрах розміром 50/60 сорту Bold, врожаю 2012 року в кількості 38 тн. за ціною 1390 дол.США за тону. Загальна вартість товару за специфікацією складає 52820 дол.США на умовах 100% документарного інкасо.
25.12.2013р. до митного посту «Запоріжжя-Центральний» Запорізької митниці Міндоходів позивачем було подано для оформлення електронна митна декларація № 112050000/2013/035365 на товар - арахіс бланширований в ядрах розміром 50/60 сорту Bold, врожаю 2012 року в кількості 38 тн. за ціною 1390 дол.США за тону, митна вартість якого визначена позивачем за ціною контракту.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем подано митному органу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.2012 №112/2012/0000126; СMR 153999 від 23.12.2013; коносамент від 28.11.2013 № ZIMURQL6003912; платіжне доручення №037 від 05.12.2013; бухгалтерська виписка 132 від 12.12.2013; інвойс RSIPL/074/13-14; пакувальний лист б/н від 15.11.2013; зовнішньоекономічний контракт № 15 від 22.10.2012; специфікація № 7 від 30.09.2013; довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 158 від 03.10.2013; фітосанітарний сертифікат від 22.11.2013 №52РС166858; сертифікат про походження товару №26514 від 21.11.2013; сертифікат якості б/н від 29.11.2013, заява імпортера №133 від 12.12.2013, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежем від 11.12.2013 №270 та дозволи різних видів супутнього контролю.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку про те, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності: 1) згідно з п. 2 умов специфікації № 7 від 30.09.2013 до контракту №15 від 15.10.2012 підприємство-продавець повинно надати коносамент з відміткою «фрахт оплачено», але на поданому до митного оформлення коносаменті така відмітка відсутня; 2) згідно з п. 2.4. контракту №15 від 15.10.2012 продавець повинен надати фумігаційний сертифікат, але зазначений документ до митного оформлення не наданий.
У відповідності до ст. 53 МК України, 25.12.2013 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.
26.12.2013 декларантом додатково надано: коносамент від 28.11.2013 № ZIMURQL6003912 з перекладом; фумігаційний сертифікат CF/VRL/072/2013-14 від 21.11.2013; прас-лист виробника товару за вересень 2013 року; митна декларація країни відправлення № 8484777 від 18.11.2013 завірена печаткою постачальника товару; звіт про незалежну експертну оцінку № 316 від 13.12.2013, а також письмові роз'яснення.
26.12.2013 в оформлені МД № 112050000/2013/035365 від 25.12.2013 було відмовлено та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно з вимогами ст. 59 МК України № 112050000/2013/001048/4.
Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2013/035553 від 26.12.2013 року.
Крім того, на виконання зазначеного контракту, його сторони уклали Специфікацію № 8 від 30.09.2013, якою визначили поставку арахісу сирого в ядрах розміром 50/60 сорту Java, врожаю 2013 року в кількості 76 тн. за ціною 1200 дол.США за тону. Поставка здійснювалась на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010). Загальна вартість товару за специфікацією складає 91 200 дол.США на умовах 100% документарного інкасо.
30.12.2013 до митного посту «Запоріжжя-Центральний» Запорізької митниці Міндоходів позивачем була подана для оформлення електронна митна декларація № 112050000/2013/035943 на товар - арахіс сирий у ядрах розміром 50/60 сорту Java, врожаю 2013 року в кількості 76 тн. за ціною 1200 дол.США за тону, митна вартість якого визначена позивачем за ціною контракту.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем подано митному органу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.2012 №112/2012/0000126; СMR 276202 та 276203 від 27.12.2013; коносамент від 30.11.2013 №MSCUI3756070; платіжне доручення №038 від 19.12.2013; бухгалтерська виписка 143 від 24.12.2013; інвойс RSIPL/079/13-14; пакувальний лист б/н від 24.11.2013; зовнішньоекономічний контракт №15 від 22.10.2012; специфікація №8 від 30.09.2013; довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №158 від 03.10.2013; фітосанітарний сертифікат від 22.11.2013 №52РС167305; сертифікат про походження товару №28345 від 04.12.2013; сертифікат якості б/н від 25.11.2013, заява імпортера №144 від 24.12.2013, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежем від 30.12.2013 №292 та дозволи різних видів супутнього контролю.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності: 1) згідно п. 2 умов специфікації № 8 від 30.09.2013 до контракту № 15 від 15.10.2012 підприємство-продавець повинно надати коносамент з відміткою «фрахт оплачено», але на поданому до митного оформлення коносаменті така відмітка відсутня; 2) згідно з п. 2.4. контракту № 15 від 15.10.2012 продавець повинен надати фумігаційний сертифікат, але зазначений документ до митного оформлення не наданий.
У відповідності до ст. 53 МК України, 30.12.2013 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.
30.12.2013 декларантом додатково надано: коносамент від 30.11.2013 № MSCUI3756070 з перекладом; фумігаційний сертифікат CF/VRL/077/2013-14 від 27.11.2013; прас-лист виробника товару за вересень 2013 року; митна декларація країни відправлення № 611108 від 25.11.2013 завірена печаткою постачальника товару; звіт про незалежну експертну оцінку № 326 від 22.12.2013, а також письмові роз'яснення.
30.12.2013 в оформлені МД № 112050000/2013/035943 від 30.12.2013 було відмовлено та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно з вимогами ст. 59 МК України № 112050000/2013/001055/2.
Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2013/036010 від 31.12.2013 року.
Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача та стягнення сплачених сум є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірні рішення діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, було те, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, про що зазначено у повідомленнях відповідача №88145 від 25.12.2013 (а.с.36) та №89341 від 30.12.2013 року (а.с.99) які містять вимогу про надання додаткових документів.
В якості підстави таких вимог у повідомленні відповідача №88145 від 25.12.2013 зазначено, що:
1) згідно з п. 2 умов специфікації № 7 від 30.09.2013 до контракту №15 від 15.10.2012 підприємство-продавець повинно надати коносамент з відміткою «фрахт оплачено», але на поданому до митного оформлення коносаменті така відмітка відсутня; 2) згідно з п. 2.4. контракту №15 від 15.10.2012 продавець повинен надати фумігаційний сертифікат, але зазначений документ до митного оформлення не наданий.
В якості підстави таких вимог у повідомленні відповідача №89341 від 30.12.2013 року зазначено, що:
1) згідно п. 2 умов специфікації № 8 від 30.09.2013 до контракту № 15 від 15.10.2012 підприємство-продавець повинно надати коносамент з відміткою «фрахт оплачено», але на поданому до митного оформлення коносаменті така відмітка відсутня; 2) згідно з п. 2.4. контракту № 15 від 15.10.2012 продавець повинен надати фумігаційний сертифікат, але зазначений документ до митного оформлення не наданий.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалась сторонами у справі, у спірних поставках декларантом до основного пакету документів, визначеного ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, додавались коносаменти від 28.11.2013 № ZIMURQL6003912 та від 30.11.2013 року № MSCUI3756070. На вказаних коносаментах міститься відмітка «FREIGHT PREPAID», тобто «фрахт оплачено попередньо».
Крім того, на вимогу митниці декларантом було подано коносаменти з перекладом де також було зазначено, що «фрахт оплачено попередньо».
Отже, враховуючи вказані обставини суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що співробітниками митниці неправомірно висунуто претензії до декларанта щодо відсутності відмітки про оплату фрахта на коносаментах.
Також, суд першої інстанції, враховуючи положення частини 2 ст. 53 Митного Кодексу України щодо вичерпного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог відповідача-1 щодо надання фумігаційного сертифікату, оскільки цей документ відсутній у вказаному переліку.
Крім того, вказаний документ не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджує обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, зазначені сертифікати на вимогу відповідача було надана в якості додаткового документу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у митниці були відсутні правові підстави для витребування додаткових документів та для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у митниці правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повноважень для невизнання заявленої митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Сам факт наявності у митного органу інформації про вартість раніше розмитнених товарів, враховуючи положення статті 54 МК України, не може бути підставою для відмови у визнанні визначеної декларантом митної вартості, оскільки це не передбачено ст. 54 МК України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Отже, колегія суддів вважає, що вимагаючи надання позивачем додаткових документів, відповідач діяв необґрунтовано, тому оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі №808/4185/14 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 24 квітня 2015 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко