21 квітня 2015 рокусправа № 200/18099/14-а (2а/200/534/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця ОСОБА_1 інших виплат, з яких справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та застосування коефіцієнту при обчисленні та перерахунку пенсії - 70%; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 з урахуванням у складі заробітної плати інших виплат, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із застосуванням показника в 80%, з 01 жовтня 2014 року.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 27 серпня 2014 року призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Загальний стаж роботи позивача складає 39 років 8 місяців 4 дні, з них на державній службі - 10 років 4 місяці 29 днів.
Розмір пенсії позивача обрахований відповідачем з врахуванням коефіцієнту 70%, з розміру заробітної плати станом на 26 серпня 2014 року 2787,87 грн., де до складових відносяться: посадовий оклад - 1218 грн., надбавка за ранг - 55 грн., надбавка за вислугу років - 254,60 грн., премії та надбавки з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2014 року - 1260,27 грн., та складає 1951,51 грн..
Листом відповідача від 30 вересня 2014 року №2529/10/20 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки від 26 серпня 2014 року №6289/04/40 про складові заробітної плати за останні 60 календарні місяці роботи з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2014 року з урахуванням інших виплат, з посиланням на ст. 33 Закону України «Про державну службу», яка на думку відповідача не передбачає віднесення матеріальної допомоги, винагороди, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати до складових заробітної плати державного службовця.
Згідно довідки №6289/04/40 від 26 серпня 2014 року виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2014 року сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 115680,56 грн., з яких надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 30185,41 грн., премії - 41186,12 грн., премії до державних професійних свят та ювілейних дат - 4244,50 грн., інші виплати - 40064,53 грн. (а.с.12).
Не погодившись з діями відповідача щодо не врахування при призначенні пенсії інших виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив про неправомірність дій відповідача та вказав на наявність у позивача права на врахування при призначенні пенсії інших виплат, з яких справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (у редакції до 27 березня 2014 року) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Визначений Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року порядок призначення пенсії державного службовця виходячи з 70% від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зменшив встановлений Законом №3668-VI від 08 липня 2011 року розмір призначуваної пенсії виходячи з 80% від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, залишивши незмінним сам зміст права на отримання пенсії державного службовця, тобто Закон №1166-VII від 27 березня 2014 року звузив обсяг такого права, встановивши обмежену базу для нарахування пенсії, а Закон №3668-VI від 08 липня 2011 року скасував права державних службовців на збільшення пенсії на один відсоток за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що звуження змісту права або взагалі позбавлення права недопустимо в силу ст. 22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування при перерахунку пенсії позивача коефіцієнту 70% від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без підвищення пенсії на 1% за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі та приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з позицію відповідача щодо не включення до складу заробітної плати державного службовця, з розміру якої обчислюється пенсія, інших виплат (заохочувальних, компенсаційних та ін..), з яких справляються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно до ч. 2 ст. 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Виходячи з аналізу даних норм законодавства, колегія суддів зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2000 року №865 «Про деякі питання визнання розмірів заробітку для обчислення пенсії» визначається, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», враховується в розмірах, що виплачується на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.
У відповідності до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» включення до заробітку для обчислення пенсій всіх видів оплати праці, на які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату найманих працівників, оподаткованого доходу, сукупного оподаткованого доходу, з яких справляється страхові внески до соціальних фондів, що діяло на день одержання заробітку.
Відповідно ст. 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.
Отже, з огляду на викладені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що дії відповідача щодо не включення до складу заробітної плати державного службовця, з розміру якої обчислюється пенсія, інших виплат (заохочувальних, компенсаційних та ін..), з яких справляються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не відповідають діючому законодавству, а тому позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача перерахувати пенсію з урахуванням наданої довідки підлягають задоволенню.
Згідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Беручи до уваги те, що позивач з заявою про перерахунок пенсії звернувся до відповідача 30 вересня 2014 року, перерахунок та виплату пенсії державного службовця позивачу з урахуванням у складі заробітної плати інших виплат, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування слід здійснити з 01 жовтня 2014 року.
Також, враховуючи, що позивач оскаржує неправомірну відмову відповідача в перерахунку щойно призначеної пенсії у зв'язку з не включенням до складу бази, з якої здійснюється нарахування усіх складових пенсії державного службовця, з метою захисту права позивача на пенсію, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача, а саме: визнати протиправним застосування відповідачем при призначенні пенсії коефіцієнту в 70%, із зобов'язанням здійснити перерахунок за коефіцієнтом в 80%.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко