21 квітня 2015 рокусправа № 804/1595/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпропетровського обласного благодійного фонду "Екологія-Геос"
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі № 804/1595/15 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпропетровського обласного благодійного фонду "Екологія-Геос" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державного підприємства "Український інститут промислової власності" про визнання бездіяльності та дій суб'єктів владних повноважень протиправними, поновлення порушеного права та відшкодування шкоди,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року позов залишено без руху з підстав подання позовної заяви без додержання вимог п.5 ч.1 ст.106 КАС України, а саме позивачами не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.
Ухвала суду мотивована тим, що з матеріалів поданого позову вбачається, що його подано з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України. Прохаючи продовжити термін подання позовної заяви, позивачами не подано суду заяву з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду, а у позові такі причини не наведені.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Екологія-Геос", подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили суд апеляційної інстанції визнати ухвалу та вимоги суду щодо надання доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду такими, що порушують чинне законодавство, а також те, що суд перевищив свої повноваження, що має ознаки кримінального злочину; зобов'язати суд поновити право позивачів в доступі до правосуддя та відшкодувати їм моральні збитки за судову тяганину; звернутися до правоохоронних органів з окремою ухвалою для з'ясування причин та обставин, якими керувався суд першої інстанції виносячи оскаржену ухвалу.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.106 КАС України позивачі були зобов'язані подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки з матеріалів позову вбачається, що його подано з порушенням строків, які визначені ст..99 КАС України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з тих підстав, що судом застосовано положення п.5 ч.1 ст.106 КАС України, в редакції, яка на день подання позову та вирішення судом питання щодо відкриття провадження у справі, втратила чинність.
Редакція п.5 ч.1 ст.106 КАС України, якою передбачалась необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, діяла до внесення в неї змін Законом України N 4054-VI від 17.11.2011.
В чинній редакція п.5 ч.1 ст.106 КАС України не передбачає необхідності подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ч.1 ст.100 КАС України, був зобов'язаний вирішити питання щодо дотримання позивачами строку звернення з позовом до суду на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а не вимагати у позивачів надати окрему заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності причин пропуску такого строку.
Згідно із ч.2 ст.100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачами до позову долучено заяву про подовження терміну подачі позовної заяви, в якій зазначали, що звернулись до суду з позовними вимогами до відповідачів у встановлені Законом строки, після того, як були вичерпані всі можливості щодо вирішення питання захисту їх прав згідно ст.40 Конституції України.
Якщо суд першої інстанції вважав не достатньо обґрунтованими причини, на які посилались позивачі, він не був позбавлений процесуальної можливості розглянути питання про дотримання строків звернення з позовом до суду як в ході підготовчого провадження так і в ході судового розгляду справи, витребувавши додаткові докази на підтвердження обґрунтованості поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи підстави, з яких судом першої інстанції залишено позов без руху, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржену ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..159 КАС України, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
В той же час, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення таких вимог апеляційної скарги, як визнати ухвалу та вимоги суду щодо надання доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду такими, що порушують чинне законодавство, а також те, що суд перевищив свої повноваження, що має ознаки кримінального злочину; зобов'язати суд поновити право позивачів в доступі до правосуддя та відшкодувати їм моральні збитки за судову тяганину; звернутися до правоохоронних органів з окремою ухвалою для з'ясування причин та обставин, якими керувався суд першої інстанції виносячи оскаржену ухвалу, оскільки такі вимоги виходять за межі повноважень, якими наділені суди апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо законності та обґрунтованості ухвал суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.199, 202, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпропетровського обласного благодійного фонду "Екологія-Геос" - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі № 804/1595/15 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстацнії набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 22.04.2015р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська