ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.04.2015Справа №910/6298/14
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області
до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОРІТЕТ УКРАЇНА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Представники:
від позивача: Таболін О.С. - представник за довіреністю № 18-225/74268 від 11.12.2014 року;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Леус М.Д. - представник за довіреністю № 1-04-2239 від 18.04.2014 року.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОРІТЕТ УКРАЇНА" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Національним банком України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" укладено договір про надання стабілізаційного кредиту № 01 від 28.12.2012 року, відповідно до якого позивач надав банку кредит у сумі 80 000 000,00 грн на строк з 03.01.2013 року до 31.12.2014 року.
З метою забезпечення виконання позичальником договору, позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІОРІТЕТ УКРАЇНА" укладено іпотечний договір від 28.12.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. за № 3630, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку майновий комплекс (літ А, В, Г) загальною площею 3 469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.
У результаті неналежного виконання договірних зобов'язань (щодо сплати відсотків, тіла кредиту, надання документів) позичальником порушено вимоги кредитного договору внаслідок чого виникла кредитна заборгованість.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 74 156 242,87 грн., в тому числі 73 097 303,42 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1 009 963,66 грн. заборгованості за відсотками, 48 975,79 грн. пені, шляхом звернення стягнення на заставне майно за договором іпотеки.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.05.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2014 року частково задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Супровідним листом господарського суду м. Києва від 06.06.2014 року матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
23.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 910/6298/14 та повідомлення № 7223/7224/14-42 від 22.10.2014 року про залишення ухвали без виконання та направлення матеріалів справи , у зв'язку з невиконанням попередньої оплати експертизи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 10.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2014 року розгляд справи відкладено на 24.11.2014 року.
24.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи із гарантійним листом б/н від 21 листопада 2014 року, відповідно до якого відповідач гарантує оплату вартості витрат по проведенню експертизи.
У судовому засіданні 24.11.2014 року представник відповідача підтримав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.
Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи
Представник третьої особи виніс дане клопотання на розсуд суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2014 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Супровідним листом господарського суду м. Києва від 02.12.2014 року матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
26.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 910/6298/14 та повідомлення № 17088/14-42 від 23.02.2015 року про залишення ухвали без виконання та направлення матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням попередньої оплати експертизи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2015 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 24.03.2015 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2015 року відмовлено у задоволенні заяви Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області про відвід судді.
В судове засідання 06.04.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 13.05.2014 року, відповідно до якої просить суд стягнути заборгованість в розмірі 74 939 285,22 грн., в тому числі 73 097 303,42 заборгованість за тіло кредиту, 1 793006,01 грн. заборгованість за відсотками, 48 975,79 пені, шляхом звернення стягнення на заставне майно за договором іпотеки.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.
Як вбачається з поданої заяви про уточнення позовних вимог позивачем збільшено розмір позовних вимог, а тому дана заява приймається судом до розгляду.
Представника третьої особи позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.12.2012 року між Національним банком України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" укладено договір про надання стабілізаційного кредиту № 01, відповідно до якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності у сумі 80 000 000,00 грн на строк з 03.01.2013 року до 31.12.2014 року (включно).
Кредит має бути освоєний до 25.01.2013 року.
Процентна ставки за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти.
Станом на 28.12.2012 року процента ставка за користування кредитом становить 9,5 % (облікова ставка - 7,5 %).
В подальшому між сторонами укладено додаткові договори № 1 від 15.03.2013 року , № 2 від 02.10.2013 року та № 3 від 29.10.2013 року до договору про надання стабілізаційного кредиту від 28.12.2012 року.
Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитними договором та надав позичальнику кредитні кошти.
На підставі договору про надання стабілізаційного кредиту № 01 від 28.12.2012 року Національним Банком України надано публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Даніель" кредитні кошти в сумі 80 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку № 132381006301.
Відповідно до договору про надання стабілізаційного кредиту № 1 від 28.12.2012 року, повернення кредиту здійснюється за наступним графіком:
31 липня 2014 - 13 333 400,00;
29 серпня 2014 - 13 333 400,00;
30 вересня 2014 - 13 333 300,00;
31 жовтня 2014 - 13 333 300,00;
28 листопада 2014 - 13 333 300,00;
31 грудня 2014 - 13 333 300,00;
Всього 80 000 000,00.
Базовою кількістю днів дня нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
Згідно з п. 1.3. договору, для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами цього договору починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок позичальника і закінчується в день, яких передує даті повернення коштів
Відповідно до п. 1.4. договору, позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
Згідно з п. 1.5 договору, позичальник повертає кредит на рахунок № 4629011000, відкритий ОПЕРУ Національного банку України, код банку 300001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032106 окремим платежем з обов'язковим зазначенням в реквізиті «призначення платежу» системного номеру кредитного договору ID 10003004000.
Позичальник повертає проценти на рахунок № 46290110000, відкритий ОПЕРУ Національного банку України, код банку 300001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032106 окремим платежем з обов'язковим зазначенням в реквізиті «призначення платежу» системного номеру кредитного договору ID 10003004000.
Пунктом 1.8. договору передбачено, що під забезпечення кредиту надається: у якості основного забезпечення:
- нерухомість майнових поручителів позичальника: майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1 та майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул.. Зрошувальна, 19
- нерухомість позичальника
у якості додаткового забезпечення:
- земельні ділянки;
Майнові права за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «КБ «Даніель» та позичальниками, які забезпечені іпотекою за реєстром.
Оформити відповідний договір в термін не пізніше 15.04.2013.
- майнові права на майбутні надходження коштів на кореспондентський рахунок позичальника, відкритий у Національному банку України, про що укладаються окремі договори застави/іпотеки. Оцінка вищезазначеної застави здійснюється щорічно.
Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.3., 2.3.11., 2.3.12. договору, своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, в.т.ч. повернути кредитору суму кредиту у терміни зазначені в пункті 1.1. кредитного договору та проценти за користування ним.
Своєчасно та в повному обсязі виконувати заходи, передбачені програмою фінансового оздоровлення, та надати Національному банку України у визначені ним строки інформацію про її виконання.
Достроково повернути кредит (повністю або частково), проценти за користування ним, сплатити пеню (у разі наявності), за вимогою кредитора, у разі погіршення фінансового стану позичальника.
Дотримуватись напрямів спрямування кредитних коштів.
Постановою Правління Національного банку Укаїни від 16.01.2014 року № 14 публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних.
У зв'язку з цим 16 січня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1 про початок виведення ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» (код за ЄДРПОУ 26475516; МФО 380980; місцезнаходження: м. Київ, вул. Московська, буд. 8, літ. Б, 01010) з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17 січня 2014 року.
Тимчасова адміністрація в даному банку запроваджується строком на три місяці з 17 січня по 16 квітня 2014 року.
Проте, як зазначено позивачем, відповідач всупереч вимогам п. 2.3.1, 2.3.3. кредитного договору, порушує строки погашення процентів за кредитом за січень та лютий 2014 року.
Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В ухвалі від 18 травня 2011 року у справі №6-27640св08 "Про стягнення кредитної заборгованості", Верховний Суд України зазначає, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 73 097 303,42 грн. та 1 793 006,01 грн. заборгованість за відсотками, позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за кредитом в розмірі 48 975,79.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 1.7. договору, у разі неповернення позичальником заборгованості за кредитом та/або несплати процентів за користування ним, починаючи з першого робочого дня, що настає за днем закінчення строку виконання зобов'язань згідно з умовами кредитного договору нараховувати пеню за несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з п. 4 договору. Відповідальність визначається сторонами згідно з чинним законодавством України та умовами цього договору.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дії третьої особи є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за кредитом в розмірі 48 975,79 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Національний банком України та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІОРІТЕТ УКРАЇНА" укладено іпотечний договір від 28.12.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. за № 3630, згідно якого цей договір забезпечує вимоги іпотеко держателя, що випливають з договору про надання стабілізаційного кредиту від 28.12.2012 № 01 та будь-яких додаткових договорів до нього, укладених між сторонами та тих, що будуть укладені у майбутньому, за умовами якого позичальник - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» зобов'язаний повернути іпокодержателю стабілізаційний кредит у розмірі 80 000 000,00 грн відповідно до графіку з кінцевим терміном повернення тридцять першого грудня дві тисячі чотирнадцятого року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 9,5% річних та штрафні санкції (штраф, пеню).
Відповідно до п. 5 іпотечного договору, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.
В пункті 5.1. іпотечного договору описано предмет іпотеки. Ринкова вартість предмета іпотеки згідно зі звітом про оцінку майна, виданим 10.12.2012 товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство експертної оцінки», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності від 18.05.2011 № 11849/1), виданого Фондом Державного майна України, становить 64 686 382,86 грн.(шістдесят чотири мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят дві грн. 86 коп.) (рецензія на Звіт про оцінку майна від 11.12.2012, рецензент Цілюрік В. В., рецензент-оціиювач ТОВ «Укрспецексперт» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13896/12, виданий Фондом державного майна України 12.10.2012 року; Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачі» № 3970, видане Фондом державного майна України 14.1.2002.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно ст. 7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Згідно ч. 1 статті 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 статті 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч. 3 статті 33 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Так, 14.02.2014 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про усунення порушення вих. № 12-103/2250 від 13.02.2014 року на суму 73 679 608,40 грн., відповідно до якої банк просив сплатити протягом тридцять днів з дати отримання листа заборгованість, отримана останнім 20.02.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04070 18901067.
Іпотекодавцем вказані вимоги не виконані.
Відповідно до п.15.8.2. договору іпотеки, іпотеко держатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.
Згідно з п. 15.10 іпотечного договору, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за умовами уього договору іпотеко держатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки саої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предметів іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог
Пунктом 20 іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, бо на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 24 цього договору.
Відповідно до п. 21 договору, реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Іпотекодавець має право до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за кредитним договором, ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодування всіх витрат та збитків, завданих іпотеко держателю, включаючи судові витрати, випару на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних (в т.ч. земельних) торгів тощо.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у третьої особи заборгованості за договором про надання стабілізаційного кредиту № 01 від 28.122012 року в розмірі 73 097 303,42 грн, заборгованості за відсотками в розмір 1793 006,01 грн, та пені в розмірі 48 975,79 грн належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 3631 від 28.12.2012 року, тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах.
Відповідно до ч.1 статті 39 ЗУ "Про іпотеку" та ч.2 статті 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на відсутність в договорі іпотеки умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" та на те, що земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки не відведена в оренду чи набута у власність ТОВ «Пріоритет Україна» та те, що п.22 іпотечного договору не відповідач ст. 11 ЗУ «Про Іпотеку».
Водночас, у п. 5.1.3., 5.1.5 договору іпотеки сторони визначили, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі іпотечного договору № 041024 (без видачі заставної), посвідченого 10.09.2010 приватним нотаріусом Київського мавського нотаріального округу Потьомкіною Т.В. по реєстру за № 1838, договору про зміни № 1 до іпотечного договору № 041024, посвідченого 11.01.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потьомкіною Т.В. по реєстру за № 24, договору про відступлення прав за іпотечним договором № 041024 від 10.09.2010, посвідченого 04.11.2011 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області Цукровою С.С. по реєстру за № 4935, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 041024 від 10.09.2010, посвідченого 12.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.С за реєстровим № 7119. право власності на предмет іпотеки зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.12.2012 за реєстраційним номером 31277459номер запису 903-з в книзі 16з-122, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 14.12.2012 року за № 36725881
Відповідно до довідки Іпотекодавця від 18.12.2012 № 2, майновий комплекс (літ. А,В,Г) загальною площею 3469,3 кв. м., розташований за адресою: Україна, м.Київ, вулиця Нова, будинок 1, обліковується на балансі ТОВ «ПРІОР1ТЕТ УКРАЇНА».
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 6,5674 га, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Нова.1. Зазначена земельна ділянка була передана попередньому власнику майнового комплексу у користування на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та попереднім власником. Згідно листа від 19.12.2012 за № 1-12/12 Іпотекодавець звернувся до Київської міської Ради щодо переоформлення договору оренди зазначеної земельної ділянки.
При дослідженні спірного договору, а саме предмету іпотеки, судом встановлено, що предмет іпотеки також поширюється на належне іпотекодавцю на праві власності.
Судом встановлено, що оспорюваний договір має всі ознаки іпотечного договору і у ньому враховані всі істотні умови іпотечного договору, а тому безпідставним є посилання позивача на невідповідність договору вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з тим, що у спірному договорі не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташований предмет іпотеки, оскільки за даним договором передано майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1. (реєстраційний номер 31277459), який складається з - головного виробничого комплексу літера А, площею 3394,10 кв.м., трансформаторної підстанції на 2 трансформатора, літера В, площею 41,80 кв.м., складу для зберігання кисню, літера Г, площею 33,40 кв. та за своєю правовою природою не може мати кадастровий номер, а не земельну ділянку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. (ст. 11 цього Закону).
Згідно п. 22 іпотечного договору сторони погодили, у випадку, коли суми, вирученої від продажу предмету іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержувати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна іпотекодавця, у першу чергу перед іншими кредиторами, відповідно до чинного законодавства. Реалізація цього майна здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Із змісту ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.
Визначені сторонами за взаємною згодою умови іпотечного договору (п. 22 договору) узгоджуються із (не суперечать) ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" тому, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, лише в межах вартості предмета іпотеки та має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог, у першу чергу перед іншими кредиторами.
Крім того, суду не надано доказів визнання недійсного іпотечного договору від 28.12.2012 року.
Слід зазначити, що майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що, зокрема, передбачено в ст. ст. 54, 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.
В постанові 28.08.2014 р. у справі N 15/5009/1800/11 (номер в ЄДРСР 40335979) Вищий господарський суд України звернув увагу, що вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" від 07.10.2010 р.).
Також, в постанові від 16.12.2013 р. у справі N 5023/5556/12 (номер в ЄДРСР 36155289) Вищий господарський суд України вказав на те, що дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, суд повинен чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки. Для цього місцевий господарський суд повинен з'ясувати чи існує між сторонами домовленість щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки. Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо такої ціни, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу. Правова позиція Верховного Суду України щодо оцінки майна - предмета іпотеки зводиться до того, що у випадку виникнення спору між сторонами щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 року вдруге задоволено клопотання ТОВ «Пріоритет Україна» про призначення судової експертизи та призначено судову оціночно-будівельну експертизу.
ТОВ «Пріоритет Україна» надало суду гарантійний лист вих. № б/н від 21 листопада 2014 року, відповідно до якого гарантує сплату усіх необхідних платежів для проведення судової експертизи.
Справу було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Проте, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто справу № 9910/6298/14, оскільки, станом на 18.02.2015 року попередню оплату експертизи не виконано.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73 080,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.12.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований за №-3631, укладений між Національним банком України (010601, м. Київ, вул.. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІОРІТЕТ УКРАЇНА" (08300, Київська обл.,м. Бориспіль, вул. Островського, буд. 2А, ідентифікаційний код: 38213842) предметом якого є майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1. (реєстраційний номер 31277459), який складається з - головного виробничого комплексу літера А, площею 3394,10 кв.м., трансформаторної підстанції на 2 трансформатора, літера В, площею 41,80 кв.м., складу для зберігання кисню, літера Г, площею 33,40 кв. в рахунок погашення кредитної заборгованості публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" за договором про надання стабілізаційного кредиту № 01 від 28 грудня 2012 року у загальній сумі 74 939 285 (сімдесят чотири мільйони дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 22 коп, в тому числі: заборгованості за кредитом в розмір 73 097 303 (сімдесят три мільйони дев'яносто сім тисяч триста три) грн. 42 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 1 793 006 (один мільйон сімсот дев'яносто три тисячі шість) грн. 01 коп. пені в розмір 48 975 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять ) грн. 79 коп.
Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1. (реєстраційний номер 31277459), який складається з - головного виробничого комплексу літера А площею 3394,10 кв.м., трансформаторної підстанції на 2 трансформатора, літера В, площею 41,80 кв.м., складу для зберігання кисню, літера Г, площею 33,40 кв., шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
3. Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Україна" (08300, Київська обл.,м. Бориспіль, вул. Островського, буд. 2А, ідентифікаційний код: 38213842) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.
Суддя С.М.Мудрий