ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.04.2015Справа №910/6662/15-г
За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська
страхова група»
до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14 564,17 грн.
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача не з'явився;
від відповідача не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 11 140,02 грн., пені в розмірі 3 043,05 грн. та 3% річних в сумі 381,10 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» зазначає, що 12.09.2013 в м. Роздільна Одеської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_1 та припаркованим на узбіччі дороги по вул. Леніна транспортним засобом Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок дій якої сталась дорожньо-транспортна пригода - ОСОБА_1 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9586094 застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 порушено провадження у справі №910/6662/15-г та призначено справу до розгляду, з урахуванням ухвали від 20.03.2015р., на 08.04.2015.
30.03.2015 від приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» надійшла заява про розгляд справи №910/6662/15-г за відсутності його представника.
На призначене судове засідання 08.04.2015 представник відповідача не з'явився, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103029880640 від 25.03.2015р.
У судовому засіданні 08.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
12.12.2012р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0199-12-01510 (надалі - Договір), яким було застраховано транспортний засіб Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2.
У п.5 Договору визначено страхові ризики за настанням яких у позивача виникає обов'язок виплатити страхове відшкодування, а саме: викрадення, ДТП, ПДТО, стихійні лиха, пожежа, вибух та напад тварин.
Відповідно до п.8 Договору строк дії останнього встановлено з 18 год. 00 хв. 13.12.2012р. по 24 год.00 хв.12.12.2017р.
12.09.2013р. о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 по вул. Леніна в м. роздільна Одеської області, виїжджаючи задніх ходом з провулку Ватутіна на автомобілі Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, який був припаркований на узбіччі дороги по вул. Леніна. Внаслідок зіткнення обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.10.2013р. ДТП сталось внаслідок порушення ОСОБА_1 п.10.9 Правил дорожнього руху, внаслідок чого останнього визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
З представленого позивачем до матеріалів справи рахунку №С000009679 від 14.09.2013р. слідує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 11 650,02 грн.
Позивачем було розраховано суму страхового відшкодування по спірному ДТП наступним чином: 11 650,02 грн. (вартість відновлювального ремонту застрахованого об'єкта) - 510 грн. (франшиза безумовна) = 11 140,02 грн.
Таким чином, позивач, на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 13.09.2013, страхового акту №ПСКА-3288 від 19.09.2013, розрахунку суми страхового відшкодування від 19.09.2013, рахунку №С000009679 від 14.09.2013 виплатив на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 11 650,02 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №16747 від 20.09.2019.
Як встановлено судом, цивільна відповідальність особи, внаслідок дій якої було скоєно спірне ДТП, ОСОБА_1 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9586094 застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Наразі, з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012р., а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином, підстав для вирахування зносу в даному випадку немає.
Судом також враховано, що у п.7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у п.7.38 Методики вимог, однак сторонами не було надано доказів щодо існування вказаних обставин.
Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вже зазначалось, цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно полісу №АВ/9586094 на момент скоєння ДТП, застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а відтак відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу, покладається на відповідача в межах фактичних витрат позивача та суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.12.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З представленого витягу з реєстру МТСБУ слідує, що за полісом №АВ/9586094 франшиза становить 510 грн.
Тобто, позивачем правомірно заявлено до відшкодуванням Відповідачем страхового відшкодування в сумі 11 140,02 грн. по спірному ДТП.
01.11.2013 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» зверталось до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з заявою №11/7310 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 11 650,02 грн.
Судом встановлено, що вказана вище заява була отримана відповідачем 07.11.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0303802532841.
Відповідно до п.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на момент вчинення ДТП) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Проте, відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті на користь позивача страхового відшкодування не виконав. допустивши прострочення виконання.
Відтак, враховуючи все вище зазначене, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в частині відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 11 140,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача з приводу непроведення позивачем експерної оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу судом до уваги не беруться, оскільки відповідно до ст.36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» проведення такої оцінки не передбачено.
Що стосується вимог позивача, а саме в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3 043,05 грн. господарський суд визнає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Проте, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог статті 547 та абзацу 1 частини 2 статті 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 268,52 грн. пені.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 у справі №4/17-3520-2011.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 ЦК України).
Однак, ані ЦК України, ані Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягає задоволенню.
З приводу решти вимог позивача, а саме в частині стягнення 381,10 грн. 3% річних, господарський суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем нараховано 3% річних за період з 08.02.2014 по 12.03.2015.
Проте, суд вважає наведений заявником розрахунок 3% річних не вірним, з огляду на те, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» при здійсненні відповідного розрахунку було допущено ряд помилок.
Так, судом встановлено, що заявником невірно визначено період виникнення прострочки відповідача по виплаті страхового відшкодування.
За змістом ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.
Враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.253 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування в строк до 05.02.2014.
Тобто, правомірним є нарахування 3% річних починаючи з 06.02.2014.
При цьому, суд зазначає, що позивач нараховує 3% річних на суму заборгованості у розмірі 11 650,02 грн., в той час як судом встановлено, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача становить 11 140,02 грн.
За здійсненим судом перерахунком 3% річних, з урахуванням періоду з якого позивач проводить нарахування 3% річних, тобто з 08.02.2014, виходячи з суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача (11 140,02 грн.) з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача підлягає стягненню 364,42 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 11 140,02 грн. та 3 % річних у розмірі 364,42 грн.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, корп. «Д», ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 11 140 (одинадцять тисяч сто сорок) грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 364 (триста шістдесят чотири) грн.42 коп., а також судовий збір в сумі 1 443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 17 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 20.04.15р.
Суддя Л.М. Шкурдова