15 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 653/1889/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Хоменко В.Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області (далі - відповідач або УПФУ у Генічеському районі), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача (протокол № 4 від 27 листопада 2013 року) щодо відмови в нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах з 11 березня 2013 року відповідно до абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стягнути понесені судові витрати.
В обгрунтування позову зазначено, що у листопаді 2013 року позивач звернулась до УПФУ у Генічеському районі Херсонської області із заявою про призначення їй пенсії за віком достроково як матері інваліда дитинства. Відповідач своїм протоколом за № 4 від 27 листопада 2013 року відмовив у призначенні такої пенсії, оскільки інвалідність дитини встановлено після досягнення нею шестирічного віку. Не погодившись із прийнятим рішення, позивач звернулась до Головного управління ПФУ у Херсонській області з проханням призначити їй пенсію як матері інваліда з дитинства. Проте, Головне управління ПФУ у Херсонській області своїм листом за № 7881/02 від 10 грудня 2013 року відмовило у задоволенні заяви позивача у зв'язку з тим, що відсутні підстави для призначення такої пенсії, що й стало підставою звернення до суду.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову, якою позов задовольнити повністю.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, 1993 року народження, яка є інвалідом дитинства другої групи.
Відповідно до довідки № 3587 від 28 жовтня 2013 року, виданою лікарсько-консультаційною комісією Генічеської центральної районної лікарні, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 12 жовтня 2011 року, по серцевому захворюванню, а саме має вроджену ваду серця - аномалія Ебштейна, тип «А», стан після радіочастотної катеторної деструкції ДПЖС (08.02.2011, 26.04.2011) з приводу синдрому WPW.
У листопаді 2013 року позивач звернулась до Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області із заявою про призначення їй пенсії за віком достроково, як матері інваліда з дитинства. За наслідком розгляду вищевказаної заяви, Управління ПФУ своїм рішенням за № 4 від 27 листопада 2013 року відмовило їй у призначенні такої пенсії, у зв'язку з тим, що дитину було визнано дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до Головного управління ПФУ у Херсонській області з листом щодо призначення їй пенсії як матері інваліда з дитинства. Проте, Головне управління УПФУ у Херсонській області своїм листом від 10 грудня 2013 року за № 7881/02 повідомило, що рішення комісії Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області від 27 листопада 2013 року за № 4 є правомірним, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що донька мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Тобто мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, донька позивача ОСОБА_2 визнана інвалідом з дитинства у вісімнадцятирічному віці, а тому позивач мала надати територіальному управлінню Пенсійного фонду України висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Надані позивачем довідка до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 073941 від 14 вересня 2012 року, довідка № 3587 лікарсько-консультаційної комісії Генічеської центральної районної лікарні від 28 жовтня 2013 року та консультативний висновок кардіохірурга аритмолога ОСОБА_3 від 10 жовтня 2013 року, не засвідчують того факту, що ОСОБА_2 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Така ж позиція висловлена Верховним судом України по справі №21-133а14 від 27 травня 2014 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області під час прийняття оскаржуваного рішення № 4 від 27 листопада 2013 року діяло в межах наданих йому повноважень та відповідно до діючого законодавства.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов