08 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 471/1568/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Губанова В.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області на постанову Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства ІІ групи. Це підтверджується даними свідоцтва про народження, довідки МСЕК, посвідченням пенсійним, довідки про отримання допомоги, форми індивідуальної реабілітації інваліда, медичної картки. По досягненню віку 50 років, позивачка звернулася до управління Пенсійного фонду України в Братському районі щодо призначення дострокової пенсії як матері дитини - інваліда з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку та яка має стаж роботи не менше 15 років. Однак, листом УПФУ у Братському районі останній було відмовлено, в зв'язку з ненаданням довідки ЛКК про те, що інвалідність дитини настала до шестирічного віку.
Постановою Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Братському районі Миколаївської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії. 3обов'язано Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до умов пункту 3 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства ІІ групи. Це підтверджується даними свідоцтва про народження, довідки МСЕК, посвідченням пенсійним, довідки про отримання допомоги, форми індивідуальної реабілітації інваліда, медичної картки.
По досягненню віку 50 років, позивачка, 12 серпня 1962 року, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі щодо призначення дострокової пенсії як матері дитини - інваліда з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку та яка має стаж роботи не менше 15 років, в порядку, передбаченому абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, листом УПФУ у Братському районі позивачці було відмовлено, в зв'язку з ненаданням довідки ЛКК про те, що інвалідність дитини настала до шестирічного віку.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не встановлено обов'язку підтверджувати статус матері інваліда з дитинства до досягнення ним шестирічного віку. Тому управління ПФУ необґрунтовано відмовило позивачці у призначенні такого виду пенсії, оскільки позивачем було надано довідки, які підтверджували факт інвалідності сина з дитинства, вона має не менше 15 років страхового стажу та досягла 50-річного віку, відповідно набула права на призначення пенсії за віком.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Згідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, до прийняття відповідного закону, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Таким чином, пенсійним законодавством передбачено право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, у випадку виховання інваліда з дитинства до певного віку.
Пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Пунктом 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Таким чином, пенсійним законодавством передбачено право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, у випадку виховання інваліда з дитинства до певного віку.
Медичний висновок (вперше) на дитину-інваліда з дитинства позивачу видано у липні 2006 року, після досягнення ним віку 18 років. При цьому, після розгляду заяви позивачки головою ЛКК Миколаївської обласної психіатричної лікарні винесений висновок про відсутність підстав для видачі висновку про можливість визнання інвалідом до 6 років.
Отже, колегія суддів не може погодитися з доводами позивача про те, що нею здійснювалося виховання інваліда з дитинства до встановленого законом віку, оскільки, як зазначалося, відповідний статус дитині встановлено за межами віку, з яким законодавство пов'язує право на пенсії матерям інвалідів з дитинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у призначенні пенсії на підставі статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу відмовлено правомірно.
Така ж позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 27 травня 2014 року у справі №21-133а14.
Відповідно до ст. 202 п. 4 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.
Отже, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області - задовольнити повністю.
Постанову Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов