21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-1401/09
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого - Милосердного М.М.,
суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2009 року, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про поновлення строку звернення до суду та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги,
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі - управління ПФУ), та посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", просила поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду начальником управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подана апеляційна скарга, у якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонеркою та має статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року вона має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.
Відповідно до ч.1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-VI внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки, Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядок виплати надбавки до пенсії дітям війни, то позовні вимоги позивача, що стосуються 2006 року є безпідставними.
Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.
Відповідно, при вирішенні справи та задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії позивачу за 2007 рік, судом першої інстанції було враховано з якого періоду (дати) зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у 2007 році з 09 липня 2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Отже, позивач відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії з 09 липня 2007 року.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов до суду був поданий 01 жовтня 2008 року.
Враховуючи положення статті 99 КАС України, колегія суддів вважає, що позивачем було порушено строк звернення до суду, та доказів поважності його пропуску надано не було.
Відповідно до ст. 100 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 01 жовтня 2008 року.
Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову постанову.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва - задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2009 року - скасувати, та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва провести перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.М. Милосердний
Судді: А.І. Бітов
І.Г. Ступакова