Справа: № 825/304/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
23 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.15р. у справі № 25/304/15-а за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій: з надання відповідачем 26.01.15р. відповіді про відмову у задоволенні запиту, який відповідачем було отримано 15.01.15р., з порушенням терміну, передбаченого статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; щодо безпідставної відмови у задоволенні запиту позивача на інформацію, який відповідачем було отримано 15.01.15р.; не зазначення у відповіді від 26.01.15р. про відмову у задоволенні запиту позивача на інформацію мотивованої підстави відмови і порядку оскарження відмови; зобов'язання відповідача задовольнити запит позивача на інформацію, який відповідачем було отримано 15.01.15р.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.15р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає у ненаданні у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк відповіді по суті запиту на інформацію позивача від 05.01.15р.; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути та надати відповідь на запит на інформацію ОСОБА_2 від 05.01.15р. у порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт-1 мотивує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам; суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, при цьому не захистив порушене право позивача; заява була подана у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт-2 мотивує тим, що подана позивачем заява відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», а відтак бала розглянута у відповідності до вимог вказаного Закону.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, тоді як апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з заявою від 05.01.15р., у якій просив надати усі копії матеріалів перевірки по його скарзі від 09.12.14р. Вказана заява отримана відповідачем 15.01.15р.
Заява була розглянута відповідачем у порядку Закону України «Про звернення громадян» із наданням відповіді та роз'яснень згідно з листом від 26.01.15р. №57-35/2.
У вказаній відповіді, позивача повідомлено про те, що відповідно до ст.18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, окрім іншого: знайомитися з матеріалами перевірки; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Даним Законом не визначена процедура надання копій матеріалів. Також у цьому ж листі-відповіді позивача було повідомлено про те, що письмова відповідь за заявою позивача була направлена листом від 30.12.14р. №30-25-35/324 та роз'яснено право знайомитися з матеріалами розгляду скарги із зазначенням місця та графіка роботи сектору НКРЕКП.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача є запитом на інформацію, поданим у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а відтак відповідачем протиправно було розглянуто заяву позивача у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». З покликанням на дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, суд вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Комісію розглянути та надати відповідь на запит на інформацію в порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» 13.01.11р. № 2939-VI (надалі Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Статтею 1 Закону № 2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, публічною інформацією є інформація, характерною ознакою якої є суспільний інтерес, тобто інформація, що стосується певного кола зацікавлених у ній осіб.
Разом з тим, у даному випадку, предметом звернення позивача є надання копій матеріалів перевірки за скаргою позивача від 09.12.14р., тобто інформації, яка має індивідуальний характер і стосується прав та інтересів виключно позивача, отже не становить суспільного інтересу.
Крім того, подана позивачем заява не відповідає критеріям запиту на інформацію, встановленим ст. 19 Закону № 2939-VI.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2939-VI передбачено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Отже, в даному випадку, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.96р. № 393/96-ВР (надалі Закон № 393/96-ВР), який визначає порядок та спосіб звернення осіб, зокрема до суб'єктів владних повноважень з зверненнями (заявами) щодо отримання певної інформації, яка становить інтерес лише особи яка звертається з такою заявою.
Статтею 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ст. 18 Закону № 393/96-ВР, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, зокрема, має право, окрім іншого: знайомитися з матеріалами перевірки; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Водночас, цим Законом не передбачено обов'язок органу надання заявнику копій документів, а відтак колегія суддів не вбачає порушень відповідачем вимог закону в частині ненадання копій матеріалів перевірки на заяву позивача. Між тим, як зазначалось вище, відповідачем у листі від 26.01.15р. №57-35/2 було роз'яснено порядок ознайомлення з матеріалами перевірки, як це передбачено ст.18 Закону № 393/96-ВР.
Приписами статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як свідчать обставини справи, заява позивача була отримана відповідачем 15.01.15р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а/с 11), відповідь була надана 26.01.15р., тобто у строк визначений ст. 20 Закону № 393/96-ВР.
За наведених вище обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.15р. у справі № 25/304/15-а та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.15р. у справі № 25/304/15-а - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.15р. у справі № 25/304/15-а - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.15р. у справі № 25/304/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Пилипенко О.Є.
Романчук О.М.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М