03 лютого 2015 рокусправа № 0870/6315/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТВЛ МІРІС" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення - рішення №0000342311 від 18.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 614 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 3 611 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000352311 від 18.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 45 460 грн. 00 коп. та штрафні санкції на суму 1 649 грн. 50 коп.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 р. адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000342311, прийняте 18.06.2012 Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби відносно товариства з обмеженою відповідальністю "ТВЛ-МІРІС". Скасоване податкове повідомлення-рішення №0000352311, прийняте 18.06.2012 Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВЛ-МІРІС". В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі головного управління ДФС у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області(яка була правонаступником Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби), у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво на Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі головного управління ДФС у Запорізькій області.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТВЛ МІРІС" 20.12.205 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Запорізькому районі головного управління ДФС у Запорізькій області.
Посадовими особами відповідача у період з 15.05.2012 року по 23.05.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ТВЛ МІРІС" з питань взаємовідносин з ТОВ "Трі трейд", ТОВ "Метек" та ТОВ "Імпекс 2008" за період з 01.07.2010 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2012 №30/2211/33985674.
В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: 1. Відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТВЛ-МІРІС" у ТОВ "Трі-Трейд", ТОВ "Метек", ТОВ "Імпекс 2008", що призвело до порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті всього у сумі 27539 грн. 00 коп., у тому числі за 4 квартал 2010 року - 3297 грн. 00 коп., за І квартал 2011 року - 24242 грн. 00 коп.; 2. Відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТВЛ-МІРІС" у ТОВ "Трі-Трейд", ТОВ "Метек", ТОВ "Імпекс 2008", що призвело до порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 та п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 17921 грн. 00 коп., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 12650 грн. 00 коп., за 3 квартал 2011 року в сумі 5271 грн. 00 коп.; 3. Відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТВЛ-МІРІС" у ТОВ "Трі-Трейд", ТОВ "Метек", ТОВ "Імпекс 2008", що призвело до порушення п.1.7 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього у сумі 2637 грн. 00 коп., у тому числі за грудень 2010 року на суму 2637 грн. 00 коп.; 4. Відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТВЛ-МІРІС" у ТОВ "Трі-Трейд", ТОВ "Метек", ТОВ "Імпекс 2008", що призвело до порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього у сумі 34977 грн. 00 коп., у тому числі за січень 2011 року - в сумі 3950 грн. 00 коп., за лютий 2011 року - в сумі 6167 грн. 00 коп., за березень 2011 року - в сумі 9277 грн. 00 коп., за квітень 2011 року - в сумі 4250 грн. 00 коп., за червень 2011 року - в сумі 6750 грн. 00 коп., за липень 2011 року - в сумі 4583 грн. 00 коп.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких позивачу було надано відповідь від 18.06.2012 вих.№1352/10/22-111, якою у задоволенні заперечень - відмовлено.
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000342311 від 18.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 614 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 3 611 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000352311 від 18.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 45 460 грн. 00 коп. та штрафні санкції на суму 1 649 грн. 50 коп.
Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від операцій з придбання товарів (послуг), реальність здійснення яких не підтверджена.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та понесено витрати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Так, матеріали справи свідчать, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ "Трі трейд", ТОВ "Метек" та ТОВ "Імпекс 2008", які на час вчинення правочинів були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, за результатами здійснення господарських операцій з якими, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.
З акту перевірки вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат та формування податкового кредиту до перевірки були надані відповідні документи, а саме: рахунки фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні, розшифровки по 281 рахунку за 3 та 4 квартал 2010 року, оборотно-сальдові відомості по рах. 281 за 2011р., журнал-ордер по рах.631 за 2010 р. та за 2011р., журнал-ордер по рах.26 за період з 01.01.11р. по 31.07.11р., оборотно-сальдову відомість по рах.26 за 2011р., журнал-ордер по рах.20 за 2011р., реєстри податкових накладних.
Придбання позивачем товару та подальше його використання підтверджується відповідними первинними та іншими документами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).
При цьому, висновків щодо невідповідності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності акт перевірки не містить.
Зазначення відповідачем щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Разом з тим, згідно п. 2 зазначеного Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не вимагається.
Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.
Водночас, матеріали справи свідчать, що підставою для невизнання податковим органом понесених позивачем витрат та права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Імпекс 2008" стали висновки акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Імпекс 2008" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.
При цьому, наведений витяг із зазначеного акту щодо контрагента позивача свідчить, що підставою для такого висновку став отриманий від відділу податкової міліції ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя протокол допиту свідка колишнього директора ТОВ "Імпекс 2008" ОСОБА_1, згідно якого останнім надано пояснення, що він був формальним директором підприємства, фактично діяльністю не займався, лише підписував документи, які йому надавалися, за що отримував грошову винагороду.
Саме, ці обставини є основним аргументом відповідача щодо здійснення ТОВ "Імпекс 2008" діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб та відповідно не визнання податковим органом понесених позивачем витрат та право формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Імпекс 2008".
Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.
Крім того, твердження щодо наявності протоколу допиту директора ТОВ "Імпекс 2008", який на думку податкового органу є доказом відсутності реального виконання спірних господарських операцій з цим товариством, є необґрунтованими, адже згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.
Тому, з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі, в ході розслідування якої були здобуті відповідні показання свідків, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв дані доводи відповідача.
Висновки податкового органу щодо контрагента позивача ТОВ "Трі-Трейд", також обґрунтовані актом перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трі-Трейд" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011року, у висновках якого встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.
При цьому, витяг із зазначеного акту не містить дослідження податковим органом правочинів укладених ТОВ "Трі-Трейд" з позивачем.
Також, з огляду на не надання допустимих доказів, не приймаються судом апеляційної посилання на кримінальну справу порушено відносно ОСОБА_2 в ході досудового слідства якої встановлено, що ОСОБА_2 використовуючи реквізити… ТОВ "Трі-Трейд", ТОВ "Метек" та ТОВ "Імпекс 2008" за період з 2010-2011рр.здійснювала безтоварні операції та перекручувала дані податкової звітності вказаних підприємств з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності та встановлено, що ТОВ ТОВ "ТВЛ-МІРІС" за період з 01.07.10р. по 31.07.11р. безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "Трі-Трейд", ТОВ "Метек" та ТОВ "Імпекс 2008", що задіяні в схемі мінімізації податкових зобов'язань.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Колегія суддів також зазначає, що обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені під час досудового слідства по кримінальній справі, не можна вважати преюдиційними при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.
Тобто, мають бути встановлені обставини саме щодо діянь позивача, а не його контрагента.
Крім того, висновки актів перевірки контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення понесених витрат до валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Окрім того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, оскільки вони ґрунтуються на висновках, які є похідними від актів перевірки контрагентів позивача та матеріалів допиту свідків в рамках порушеної кримінальної справи, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку були сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала виготовлена 21.04.2015 року.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: О.О. Круговий