02 квітня 2015 рокусправа № П/811/1186/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Чуб Ірини Василівни, Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 р. у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Чуб Ірини Василівни, Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що однією з підстав відмови в державній реєстрації є подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим п. 4 ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" -; об'єкт нерухомості, який поданий реєстратору, не відповідає вимогам статті 5 Закону (технічний паспорт виготовлений на законодавчо невизначений тип об'єкту нерухомості) т.т. при здійсненні реєстрації прав на кожний тип об'єкту необхідно надати технічний паспорт, як на житловий так і на нежитловий об'єкт.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року як таку що винесена з порушенням норм матеріального права, ухвати нове рішення. Посилається на те, що, Відповідно до абз. 5 п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затв. Постановою КМУ № 868 від 17 жовтня 2013 р. «для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
документ, що підтверджує виникнення перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без змінизовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані
документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»;
документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса)».
Тобто, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований житловий будинок по АДРЕСА_1 в результаті переведення частини цього житлового будинку у нежитловий документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку не подається. Отже, вимога державного реєстратора про зміну цільового призначення земельної ділянки є протиправною, оскільки для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий без зміни зовнішніх геометричних розмірівїх фундаментів у плані правовстановлюючий документ на земельні ділянки не подається взагалі.
На апеляційну скаргу подані заперечення. Відповідач Реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до вимог ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлено коло об'єктів нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення, тому державна реєстрація суб'єктивних прав на визначені об'єкти нерухомого майна здійснюється з огляду на визначене коло та особливості правового режиму таких об'єктів з обов'язковим зазначенням типа об'єкта житлової нерухомості чи ні, відповідно до ч. 2 ст. 331, 351, 357, 379, 380, 382, ч. 1 ст. 812 ЦК України, а також ДБН 2.2.15.2005 "Житлові будинки, загальні положення". Форма заяви встановлена Наказом МінЮста України від 17.04.2012р. №595/5, відповідно до якої існує визначене коло об'єктів. Тобто, при здійснені державної реєстрації прав на кожний тип об'єкту необхідно надати технічний паспорт, про що було зазначено в рішенні державного реєстратора.
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В порядку ст. 41 КАС України судове засідання не фіксується технічними засобами.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2008 року позивач одержала державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.7). Згідно правовстановлюючого документа цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). 26 липня 2011 року позивач одержала свідоцтво про право власності на житловий будинок (житлова площа 1317,20 кв.м.), який збудований на цій земельній ділянці (а.с.8). Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1031 від 11 жовтня 2011 року переведено частину житлового будинку до категорії нежитлових під розміщення адміністративно-торгівельного комплексу (а.с.11). У рішенні органу місцевого самоврядування не визначено частку переведення. 09 січня 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області зареєструвала декларацію про готовність об'єкта нерухомості до експлуатації (а.с.12-14). Відповідно до змісту декларації будівництво полягало у реконструкції частини житлового будинку під розміщення адміністративно-торгівельного комплексу. Так, після реконструкції утворилась двохкімнатна квартира у житловому будинку площею 96,9 кв.м. та адміністративно-торговий комплекс - 1353,8 кв.м. У березні 2013 року ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованим нежитловим приміщенням адміністративно-торгівельного комплексу (а.с.15-19).
05 березня 2014 року позивач подала до реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості (а.с.38). У заяві зазначено, що об'єкт нерухомості треба віднести до типу об'єкта "інший" - житловий будинок з вбудованим нежитловим приміщенням адміністративно-торгівельного комплексу.
18 березня 2014 року реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав (а.с.6). Згідно змісту рішення державного реєстратора причинами відмови у реєстрації є: подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; законодавчо невизначений тип об'єкту, який вказаний у заяві. Водночас, державним реєстратором роз'яснено про необхідність проведення технічного поділу об'єкту нерухомості на відповідні типи об'єктів.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», норми Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
При цьому, статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Однією з таких підстав є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (пункт 4 частини 1).
Відповідно до ч.4 ст.24 цього Закону відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що в державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Цією нормою права не передбачено змішаних типів об'єктів нерухомого майна. Отже, житловий будинок та нежитлове приміщення (адміністративно-торгівельний комплекс) є різними типами об'єктів нерухомого майна, стосовно яких проводиться реєстрація прав.
Позивач у заяві про державну реєстрацію прав зазначив законодавчо невизначений тип об'єкта нерухомості (житловий будинок з вбудованим нежитловим приміщенням адміністративно-торгівельного комплексу). Таким чином, технічний паспорт на об'єкт нерухомості, який поданий реєстратору, не відповідає вимогам статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (технічний паспорт виготовлений на законодавчо невизначений тип об'єкту нерухомості).
Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що реєстратор прийняв правомірне рішення, відмовивши у державній реєстрації прав.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з документів технічної інвентаризації № 15523 від 11.03.2013 р., на житловий будинок з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгівельного комплексу, вбачається, що це об'єкт нежитлової нерухомості, в якому є два житлових приміщення, кімната № 12 та № 16 на 2-му поверсі, є тільки об'єктами житлової нерухомості і підлягають реєстрації, як окремі цивільні об'єкти відповідно до ст. 190 ЦК України.
Водночас, державний реєстратор роз'яснив потребу проведення технічного поділу об'єкту нерухомості на відповідні типи об'єктів, які визначені законодавством.
Отже, у порядку до п. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявлене право не підлягає державній реєстрації, оскільки, визначене певне коло об'єктів, згідно яких проводиться реєстрація (п.1 ст.5), що унеможливлює проведення державної реєстрації прав та є підставою для відмови
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції повно з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстави для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Чуб Ірини Василівни, Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна