ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 квітня 2015 року № 826/4352/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі по тексту - відповідач) від 05.11.2015 №0002671701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4352/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2015 року.
В судовому засіданні 30 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи положення частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 30 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що складено відповідний акт від 23.10.2014 №140/26-50-17-01.
Перевіркою встановлено порушення фізичною особою - ОСОБА_1 статтю підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпунктів «а», «б» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу, а саме: не підтверджено фінансовими документами витрати на придбання частки ТОВ «Інтегральні системи» у 2013 році, а також не утримано та не перераховано до бюджету податок доходів фізичних осіб з суми фінансового результату з продажу корпоративних прав, який становить у 2013 році - 46 000, 00 грн.
Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що з наданих податковому органу документів вбачається, що витрати ОСОБА_1 на кувіплю частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТВК» склали 46 000,00 грн. відповідають розміру витрат позивача на придбання вказаної частики, а тому фінансовий дохід по операціям з інвестиційними активами складає 0,00 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України для платників податку на доходи фізичних осіб податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку тановить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Правила оподаткування інвестиційного прибутку визначені статтею 170 Податкового кодексу України.
Так, згідно підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
З метою забезпечення виконання податкових зобов'язань, платники податку, у відповідності до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;
г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;
д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;
е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;
є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України до платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
З огляду на вищенаведені правові норми вбачається, що витрати на придбання інвестиційного активу, які беруться до розрахунку інвестиційного прибутку у разі продажу такого активу, формуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат на придбання інвестиційного активу.
Матеріали справи свідчать, що 21 травня 2014 року позивач на виконання вимог статті 179 Податкового кодексу України подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, якою задекларовано загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами в сумі 0,00 грн.
Як встановлено судом, між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Алгоритм-Інвест» від 05 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця частку в статутному капіталі товариства, а покупець зобов'язується приняти цю частку та оплатити її.
На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано суду копію розписки від 05 жовтня 2015 року про отримання ОСОБА_2 вищезазначену суму коштів від ОСОБА_1 та довідку про рух коштів по рахунку позивача.
У свою чергу, між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «ТВК» (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 11 листопада 2013 року, відповідно до умов якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця частку в статутному капіталі товариства, в розмірі 100 (сто) % статутного капіталу виробництва, що складає 46 000 (сорок шість тисяч) гривень 00 копійок.
В якості доказу оплати розміру частки у статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна компанія «ТВК», за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 11 листопада 2013 року, що становить 46 000,00 грн., позивачем надано суду копію виписки по особовому рахунку ф.281 виданої АТ «БМ Банк» від 22 вересня 2014 року.
Враховуючи, що позивачем надано суду документи, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання частки в статутному капіталі товариства фізичною особою - платником податку, є договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про не утримання позивачем та не перераховання до бюджету податку з доходів фізичних осіб з суми фінансового результату з продажу корпоративних прав, який становить у 2013 році - 46 000, 00 грн.
Крім того, судом не береться до уваги посилання відповідача на ненадання ОСОБА_1 нотаріально засвідченої копії документа про перехід частки учасника (нотаріально засвідчену копію договору відступлення (продажу) частки у статутному капіталі товариства), з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України и, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім цього, частини 2 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Таким чином, згідно норм крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі., договір купівлі-продажу майнових прав не містить обов'язкової вимоги щодо нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 147 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Крім цього, згідно пунктом «д» статті 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Крім іншого, суд звертає увагу відповідача, що за вимогами цивільного законодавства, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 статті 10 Закону України «Про господарські товариства ).
Згідно статті 234 статті 10 Закону України «Про господарські товариства , фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Однак, такого рішення суду відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2015 №0002671701.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 05.11.2015 №0002671701.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (04073, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник