про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Черкаси
21 квітня 2015 року Справа № 823/998/15
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Мишенко В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Черкаській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Черкаській області в якій просить: визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Черкаській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,32га за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства; зобов'язати відповідача визнати за позивачем першочергове право на отримання даної ділянки в розмірі 0,32га у власність для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,32га в АДРЕСА_1.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом призупинення будь-яких дій пов'язаних з передачею даної земельної ділянки у власність іншим особам.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що дана справа не підсудна Черкаському окружному адміністративному суду та її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підставою позовних вимог позивач визначив бездіяльність головного управління Держземагенства у Черкаській області внаслідок ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Тому, на його думку, порушені права позивача на отримання права власності земельної ділянки. Позивач не вказав на порушення відповідача у сфері владних управлінських функцій. З огляду на викладені обставини спору та підстави позову, позовні вимоги у цій справі мають цивільно-правову природу, пов'язуються зі встановленням судом права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 Земельного Кодексу установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За змістом статей 2 та 5 Земельного Кодексу громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Тобто, у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
В постанові від 09.12.2014 р. у справі № 21-308а14 Верховний Суд України висловив позицію, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
У відповідності до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держземагенства у Черкаській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, в зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Повернути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. сплаченого судового збору.
Повернути позивачу позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами та направити копію даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена через Черкаський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Мишенко