Справа: № 826/17574/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів від 27.06.2014 року № 1270 та № 565о/с в частині звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2015 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУ МВС України в Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби зі злочинами в бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в Київській області.
Наказом від 27.06.2014 року № 1270 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДСБЕЗ» дні невиходу на службу підполковника міліції ОСОБА_2 05.05.2014, 30.05.2014, 18.06.2014, 19.06.2014 визнано прогулами. За порушення службової дисципліни ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, що виявилось у невиході на роботу без поважних причин, тобто вчиненні прогулів та виїзду за межі держави без дозволу керівництва під час посиленого варіанту несення служби ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Також, наказом від 27.06.2014 №565 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) ОСОБА_2 27.06.2014 року.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірних наказів, судова колегія виходить з наступного.
Перш за все, необхідно зауважити, що підстави виникнення, проходження, припинення служби в органах внутрішніх справ визначені законодавством, а не трудовою угодою, і тому спори про звільнення з органів внутрішніх справ повинні розглядатись за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».
Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
У разі відсутності відповідних положень у конституційному та/або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив їх в повному обсязі.
З такими доводами суду першої інстанції, апеляційна інстанція не може погодитися, з огляду на наступне.
За загальним правилом будь-яке звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, в даному випадку.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція ).
Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Відповідно до пункту 5.1 Інструкції, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
У силу положень пункту 5.4 Інструкції, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ.
18.06.2014 року на ім'я начальника Головного управління з рапортом звернувся в.о. начальника УДСБЕЗ ГУМВС України в Київській області підполковник міліції ОСОБА_3, в якому зазначав, що частина підпорядкованого йому особового складу не з'являються за місцем несення служби.
Так, на виконання вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС, пункту 2.2 Інструкції та з метою з'ясування обставин, викладених в рапорті в.о. начальника УДСБЕЗ ГУ від 18.06.2014, наказом ГУ МВС України у Київській області від 27 червня 2014 року № 1269 призначено службове розслідування.
Як вбачається із пункту 2 наказу від 27.06.2014 № 1269, проведення службового розслідування доручено старшому інспектору з ОД відділу інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Київській області підполковнику міліції ОСОБА_4
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
За результатами проведеного службового розслідування було складено висновок від 27.06.2014 в якому встановлено, що без поважних причин на робочому місці, серед інших працівників, відсутній старший оперуповноважений в ОВС відділу боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів УДСБЕЗ ГУМВС України в Київській області підполковник міліції ОСОБА_2
Надаючи пояснення щодо відсутності на робочому місці, ОСОБА_2 пояснив, що за час перебування на вказаній посаді в жодному разі без поважних причин не залишав місце роботи. Інколи виїжджав за межі Київського гарнізону, а саме до місця свого проживання у м. Амвросіївка Донецької області, при цьому керівництво Управління до відома не ставив. Факт залишення території держави в 2014 році заперечив.
В свою чергу, зазначені пояснення ОСОБА_2 спростовуються інформацією наданою з бази «Аркан» відповідно до якої він протягом 2014 року неодноразово виїжджав за межі країни, а саме до Російської Федерації через пропускний пункт «Успенка»: 27.04.2014 (неділя) о 18.45 виїхав на автомобілі «Асиrа МБХ» н.з НОМЕР_1 (належить ОСОБА_5), повернувся того ж дня о 20.11; 05.05.2014 (понеділок) виїхав о 17.51 на вказаному вище автомобілі, повернувся цього ж дня о 19.03; 18.05.2014 (неділя) виїхав о 18.44, повернувся о 19.55; 30.05.2014 (п'ятниця) виїхав 13.23, повернувся о 18.36; 08.06.2014 (неділя) виїхав о 13.55, повернувся 15.08.
Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги зазначену вище інформацію, яка в подальшому була підтверджена і самим позивачем, зокрема, як встановлено в оскаржуваній постанові: «Згідно пояснень позивача, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що у Донецькій області позивач здійснював заходи по перевірці інформації та встановленню осіб, які займались злочинною діяльністю, відповідно до наказу ОСОБА_6, який на вказаний період часу був його прямим керівником та виїжджав до Російської Федерації для заправки пальним автомобіля, у зв'язку з відсутністю АЗС в Донецькій області внаслідок проведення антитерористичної операції.».
При цьому варто зауважити, що жодних доказів переміщень та відряджень позивача, до Донецької області, оформлених відповідним наказом, матеріали справи не містять, а тому прямої вказівки безпосереднього начальника, як зазначає суд першої інстанції, недостатньо для залишення місця роботи, тим більше, для виїзду за межі країни.
Також важливо відзначити, що у вказаний період ОСОБА_2 не здобуто жодних показників в оперативно-службовій діяльності, що не заперечується ні судом першої інстанції, ні самим позивачем.
Зазначене вище повністю доводить, що у вказані вище дні позивачем було порушено трудову дисципліну, що проявилось у прогулах. При цьому судова колегія враховує не лише період перебування за межами України, а й фізичну можливість позивача дістатися в Донецьку область.
Непідтвердженими належними та допустимими доказами є доводи Окружного адміністративного суду м. Києва, що оскільки від прямого керівника позивача не надходило повідомлень про відсутність останнього на роботі без поважних причин та навпаки прямий начальник надав пояснення, що позивач виконував його розпорядження і зауважень до позивача не мав, то висновок відповідача про відсутність позивача на роботі 05.05.2014 та 30.05.2014 без поважних причин є необґрунтованим. В підтвердження цього суд першої інстанції фактично взяв лише письмові пояснення позивача та його «прямого начальника».
Наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_2, надані Інспекції з особового складу Управлінню кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 18.06.2014, не спростовують факт відсутності позивача на роботі у вказану дату, з огляду на слідуюче.
У Кодексі законів про працю України визначення прогулу не дається, але у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 відгулом вважається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Таким чином, для кваліфікації в діях працівника прогулу достатньо його відсутності на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, такі відсутності на роботі 18.06.2014 року та 19.06.2014 року знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно стройових записок від 18.06.2014 та від 19.06.2014 УДСБЕЗ ГУ ОСОБА_2 на роботі відсутній (а.с. 103-104). Відповідно до стройової записки відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки станом на 19.06.2014 прикомандировані 4 особи в тому числі ОСОБА_2 (з бюджетного відділу) (а.с.105).
Поновлюючи позивача на посаді суд першої інстанції надав перевагу стройовій записці відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки (а.с. 105) перед стройовими записками заступника начальника УДСБЕЗ ГУ від 18.06.2014 та від 19.06.2014 року (а.с. 103-104), в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку судом першої інстанції було порушено принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а також змагальності сторін.
Крім того, судом першої інстанції не надано правової оцінки такому поняттю як «прикомандирування», яке відсутнє в нормативно-правових документах, якими регулюється проходження служби в органах МВС України, адже зазначений термін вживається у стройовій записці в.о. начальника відділу УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області, яка при цьому містить ще й виправлення у даті її складання (« 18» перекреслено та виправлено «на 19»).
Розділом IV Положення регламентується порядок призначенню на посади, переміщення по посадах і просування по службі.
Пунктом 42 Положення передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу приймає відповідний начальник (в І даному випадку начальник ГУ) з урахуванням думки прямого начальника.
Тобто, Положенням передбачено можливість переміщення по службі, яке оформлюється відповідним наказом.
Наказом МВС України від 31.12.2004 № 1666 «Про затвердження Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України» затверджено Інструкцію з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
Пунктом 1.2. передбачено, що відрядженням в системі МВС вважається виїзд працівника органу, підрозділу внутрішніх справ ... за наказом чи розпорядженням керівника або вповноваженої на це особи на певний термін та час, але не менше однієї доби, для виконання поставлених завдань поза постійним місцем несення служби працівником.
Пунктом 2.1.2 передбачено, що у відрядження працівник направляється з апарату ГУМВС начальником ГУ, його заступником чи начальником структурного підрозділу.
Тобто, рішення про направлення позивача у відрядження в Головному управлінні має право приймати виключно три посадові особи: начальник ГУ, заступник начальника який є куратором служби де проходить службу позивач (таким є заступник начальника ГУ - начальник кримінальної міліції) та начальник УДСБЕЗ ГУ.
Пунктом 6 Інструкції передбачено порядок оформлення та облік відряджень.
Так, працівникові який направляється у відрядження надається посвідчення про відрядження встановленого зразка. Обов'язки щодо видачі посвідчень та ведення журналів обліку відряджень в ГУМВС покладається на штабні підрозділи (п. 6.2. Інструкції).
З метою підтвердження факту відрядження, особа повинна зробити у посвідченні про відрядження необхідні відмітки, завірені підписами і печатками ОВС місцевості, куди особа відряджалась.
Таким чином, наказом МВС України передбачено можливість відрядження працівника міліції, яке оформлюється відповідним наказом чи розпорядженням.
Згідно пояснень позивача, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що у Донецькій області позивач здійснював заходи по перевірці інформації та встановленню осіб, які займаються злочинною діяльністю відповідно до наказу ОСОБА_6, який на вказаний період часу був його прямим керівником та виїжджав до Російської Федерації для заправки пальним автомобіля...» (абз. 2 стор. 4 постанови).
Слід одразу зауважити, що, всі відрядження в системі ОВС України відбуваються на підставі відповідного наказу чи розпорядження відповідного керівника, яким не може бути керівник сектору та і встановлюватись зазначений факт має наявністю письмового документа, а не поясненнями самого позивача в позовній заяві, які безпідставно прийняті судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року при розгляді справи про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем з дотриманням як вимог Положення, так і Дисциплінарного Статуту було проведено службового розслідування, порядок та умови проведення якого передбачено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230. За результатами службового розслідування складено відповідний висновок.
Зазначене вище свідчить, що в діях підполковника міліції ОСОБА_2 вбачаються порушення службової дисципліни, а саме: вчинення прогулів 05.05.2014, 30.05.2014, 18.06.2014 та 19.06.2014, виїзду за межі Київського гарнізону та межі держави без дозволу керівництва Головного управління, наданні неправдивої інформації під час проведення розслідування, неналежному виконанні службових обов'язків, що виявились у відсутності практичних показників в роботі.
В свою чергу, апеляційна інстанція не може не звернути увагу та не врахувати наказу МВС України № 402 від 28.04.2014 року «Про переведення органів і підрозділів внутрішніх справ і Національної гвардії на посилений варіант оперативно-службової діяльності» у зв'язку зі складною соціально-політичною та криміногенною ситуацією в державі, що характеризується проведенням численних масових заходів, наявністю у населення значної кількості вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин, діяльністю незаконних озброєних формувань, а також з метою забезпечення захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від протиправних посягань і вжиття відповідних заходів реагування на всі повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, пов'язані з виборчим процесом, доручено керівникам територіальних і структурних підрозділів Головного управління організувати роботу підпорядкованого особового складу відповідно вказаного наказу.
В даному наказі наголошено про заборону залишати межі гарнізону, структурного підрозділу Головного управління, органу внутрішніх справ без дозволу начальника Головного управління, а також зобов'язано керівництво Головного управління на націлення особового складу на суворе дотримання законності, дисципліни, правил носінню форменого одягу, виявлення витримки, доброзичливого ставлення до громадян, ужиття виважених і рішучих заходів з метою уникнення протиправних дій і провокацій та постійне відстеження оперативної обстановки, своєчасне інформування чергової частини і Оперативного штабу Головного управління.
Разом з тим, дії позивача по залишенню служби без поважних причин, виїзд на територію іншої країни, повністю суперечать вимогам вказаного вище наказу МВС України № 402 від 28.04.2014 року «Про переведення органів і підрозділів внутрішніх справ і Національної гвардії на посилений варіант оперативно-службової діяльності» і лише підтверджують вчинення дисциплінарних порушень трудової дисципліни, які проявились у прогулі без поважних причин. Колегія суддів знаходить, що звільнення позивача за вказаних обставин є цілком обґрунтованим та справедливим.
За таких обставин, видача спірного наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДСБЕЗ» від 27.06.2014 № 1270 є обґрунтованою. Оскільки такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу, то і видача 27.07.2014 року спірного по особовому складу № 565 о/с є законною.
Таким чином, відповідач при винесенні оскаржуваних наказів діяв в межах та у спосіб, визначених діючим законодавством.
Оскільки позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку є похідними від скасування спірних наказів, правомірність яких встановлена апеляційною інстанцією, то позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного наказу в оскаржуваній частині, а тому позовні вимоги задоволені протиправно.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 99, 100,101, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2015 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 17.04.2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.