Головуючий у 1 інстанції - Кулик С.В.
Суддя-доповідач - Васильєва І. А.
22 квітня 2015 року справа № 263/7946/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., Жаботинської С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 р. у справі № 263/7946/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2014 рік,-
06 серпня 2014 року позивач звернулась до суду з позовом (відповідно до штемпелю на конверті а.с.5) до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, в якому просила визнати дії неправомірними, зобов'язати нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2014 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені частково, а саме визнано неправомірною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії за період з 16 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включено, а зобов'язано УПФУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії за період з 6 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 11-12).
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що виплата доплати до пенсії позивачу проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», до якої постановою КМУ № 112 від 25.03.2014 року внесено зміни щодо питання пенсійного забезпечення дітей війни, а саме підвищення провадиться у розмірі 66, 43 грн.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни" та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Як вбачається з матеріалів справи, позивачу підвищення до пенсії проводилось у розмірі 66,43 грн. та фінансувалось за рахунок коштів Державного бюджету. Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
Спірним питанням у даній справі є нарахування та виплата доплати до пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2014 року.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії "дітям війни", не внесено змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому з 01 січня 2014 року діють положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, статтею 67 Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 3 серпня 2014 року, оскільки опублікуванні в газеті «Голос України» за 2 серпня 2014 року.
У зв'язку з прийняттям зазначеного закону, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються по 02 серпня 2014 року, а з 03 серпня 2014 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на помилкове визначення судом першої інстанції у резолютивній частині постанови дати визнання неправомірних дій з «16 січня 2014 року» та дати початку проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії «06 січня 2014 року», в той час як ухвалою від 08 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 року по 06.02.2014 року залишені без розгляду, відкрито провадження у справі про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії з 07.02.2014 року (а.с. 6).
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню з 07 лютого 2014 року, що є підставою для зміни судового рішення внаслідок помилкового застосування норм процесуального права відповідно до ст. 201 КАС України.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 р. у справі № 263/7946/14-а - задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 р. у справі № 263/7946/14-а - змінити.
В абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови вислів «з 16 січня 2014 року» та вислів «з 6 січня 2014 року» відповідно, змінити на вислів «з 07 лютого 2014 року».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Колегія суддів І.А. Васильєва
Е.Г. Казначеєв
С.В. Жаботинська