Головуючий у 1 інстанції - Кулик С.В.
Суддя-доповідач - Блохін А. А.
22 квітня 2015 року справа №263/8838/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 листопада 2014 року у справі № 263/8838/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність та зобов'язано УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22 лютого 2014 року до 2 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що підвищення до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2014 року правомірно виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення» №1381 від 28.12.2011 року.
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні. Судове рішення першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується датою народження у паспорті і пенсійним посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя позивачеві підвищення до пенсії з 01.01.2014 року здійснюється у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», що становить 66,43 грн.
Встановлені обставини не є спірними.
Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як «дитині війни» у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», а саме в сумі 66,43 грн. щомісячно.
Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV ( далі Закон № 2195-IV) встановлено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було встановлено жодних обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.
Крім того, зазначеним вище Законом не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.
Колегія суддів не приймає до уваги клопотання пенсійного органу щодо застосування до спірних правовідносин п.6-7 Прикінцевих положень Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким встановлено, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, оскільки зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 3 серпня 2014 року (опублікуванні в газеті "Голос України" за 2 серпня 2014 року)
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені до 2 серпня 2014 року включно, то у суду відсутні законні підстави для застосування вищезазначених положень Закону, які набрали чинності з 03.08.2014 року, до спірних відносин.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, встановленим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381, внаслідок чого розмір пенсії позивача з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги, позивачем рішення суду не оскаржене.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 листопада 2014 року у справі № 263/8838/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів А.А. Блохін
Г.М. Міронова
І.В. Юрко