06 квітня 2015року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
перекладача - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження №12014100030002151 відносно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабірабада Республіки Азербайджан, громадянина Азербайджану, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без визначеного місця проживання, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року, -
Цим вироком, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку ОСОБА_7 , 28.02.2014 року приблизно о 03 год. 15 хв., за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, знаходячись в кафе «Атаман» по вул. Драйзера, 6 в м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, дві невстановлені досудовим слідством особи
Справа: 11-кп/796/223/2015
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1
підійшли до потерпілої ОСОБА_10 , яка перебувала у нетверезому стані, вивели її з приміщення кафе на вулицю, а обвинувачений ОСОБА_7 , діючи спільно та узгоджено з невстановленими досудовим слідством особами, ривком руки зірвав із шиї потерпілої ОСОБА_10 золотий ланцюжок, вартістю 5000 грн., тим самим відкрито викрали чуже майно за попередньою змовою групою осіб. Після цього, обвинувачений ОСОБА_7 з невстановленими досудовим слідством особами з місця скоєння злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вищезазначену суму.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд, при призначенні обвинуваченому покарання не врахував тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, який винним себе не визнав, не розкаявся та безпідставно оспорював встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення. Вважає, що вказані обставини не були належним чином враховані судом, що призвело до необґрунтованого визначення міри покарання, яка не відповідає загальним принципам її призначення та є явно недостатньою для виправлення обвинуваченого.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19.11.2014 року скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що достатніх доказів винуватості останнього не встановлено. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, є недоведеним, оскільки ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення, якою не було надано достатніх, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому вказує, що пред'явлення особи для впізнання було проведено з грубим порушенням кримінального процесуального закону, оскільки ця слідча дія проходила без участі понятих, захисника та перекладача, що попередньо слідчий не з'ясував у потерпілої за якими саме ознаками вона може впізнати особу, а в протоколі не відображено за якими ознаками чи сукупністю ознак ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого.
Також зазначає, що CD диск із записом з камер відео спостереження кафе «Атаман», який визнаний речовим доказом, не містить жодних даних на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, а лише підтверджує факт його перебування в кафе в один день з потерпілою. Крім цього наголошує, що потерпіла ОСОБА_10 в день скоєння відносно неї кримінального правопорушення була у нетверезому стані, а з її показань, які містяться в матеріалах справи, неможливо однозначно і точно встановити яким чином і хто вчинив щодо неї кримінальне правопорушення і чи взагалі воно мало місце, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження наявності у потерпілої золотого ланцюжка, його ваги та вартості. Також звертає увагу на ту обставину, що потерпіла ОСОБА_10 не змогла пояснити чому вона звернулась із заявою в міліцію лише через декілька днів після події.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора який підтримав апеляційну скаргу прокурора у провадженні та заперечував проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги як прокурора у провадженні, так і захисника обвинуваченого задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб при обставинах викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка з наведенням цих доказів у вироку. Зокрема, його вина підтверджується показаннями самої потерпілої ОСОБА_10 яка в судовому засіданні категорично наполягала на тому, що саме ОСОБА_7 зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок, оскільки вона запам'ятала його обличчя; протоколом пред'явлення особи для впізнання, в ході якого потерпіла впізнала обвинуваченого як особу, що скоїла відносно неї злочин; показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були присутніми в якості понятих при впізнанні потерпілою особи, що скоїла злочин, яка серед представлених чотирьох чоловіків впізнала ОСОБА_7 по зросту та рисам обличчя; протоколом проведеного слідчого експерименту з участю потерпілої, в ході якого остання розповіла і показала на місці, як обвинувачений ОСОБА_7 разом з двома невстановленими досудовим слідством особами, відкрито заволодів її майном.
При цьому, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи обвинуваченого та сторони захисту, аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі, зокрема щодо його непричетності до вчинення злочину, а також відсутності достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували його вину та обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та перевірених судом доказів.
Також безпідставними колегія суддів вважає і апеляційні доводі сторони захисту щодо грубого порушення кримінального процесуального закону при проведенні такої слідчої дії, як пред'явлення особи для впізнання, з тих підстав, що ця слідча дія проходила без участі понятих, захисника та перекладача, оскільки вони є надуманими і не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що слідчий при проведенні такої слідчої дії, як пред'явлення особи для впізнання, попередньо не з'ясував у потерпілої за якими саме ознаками вона може впізнати особу і, що в протоколі не відображено за якими ознаками чи сукупністю ознак ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого.
Посилання захисника обвинуваченого на ту обставину, що потерпіла ОСОБА_10 в день скоєння відносно неї кримінального правопорушення була у нетверезому стані і з її показань неможливо однозначно і точно встановити яким чином і хто вчинив щодо неї кримінальне правопорушення та чи взагалі воно мало місце, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження наявності у неї золотого ланцюжка, його ваги та вартості, спростовуються показаннями самої потерпілої, яка в судовому засіданні категорично наполягала на тому, що саме ОСОБА_7 зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок і, що вона запам'ятала його обличчя.
Отже, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що органи досудового слідства та суд дослідили всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення і висновки суду ґрунтуються на належних, достатніх та допустимих доказах.
За встановлених судом фактичних обставин, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за попередньою змовою групою осіб.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні доводи захисника обвинуваченого про недоведеність вини його підзахисного ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого за ч. 2 ст.186 КК України та закриття кримінального провадження є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Також безпідставними колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок м'якості, оскільки судом належним чином були враховані всі обставини, які згідно вимог Кримінального закону враховуються судом при призначенні покарання, зокрема ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність як обтяжуючих так і пом'якшуючих обставин.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення як апеляційної скарги прокурора, так і апеляційної скарги захисника обвинуваченого та вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_7 покарання необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника обвинуваченого - без задоволення.
Судді: __________________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3