09 квітня 2015року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження відносно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Старокиївського районного суду м. Києва від 20.07.1998 року за ч.3 ст. 117, ст. 44 КК України (1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2002 року за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- вироком Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2007 року за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2011 року за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 03.02.2014 року умовно достроково на 1 рік 3 місяці 16 днів;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року, -
Справа: 11-кп/796/354/2015
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1
Цим вироком, обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного ОСОБА_7 покарання частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2011 року, та призначено до відбуття остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
За обставин встановлених судом, ОСОБА_7 19.04.2014 року приблизно о 16 год. 00 хв., маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, проник через відкрите вікно в приміщення роздягальні школи танців «Лаго Денс», яка розташована в підвалі будинку АДРЕСА_2 , звідки повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 , на загальну суму 3191,68 грн., майно потерпілої ОСОБА_10 на загальну суму 2837,20 грн. та майно ОСОБА_11 на загальну суму 3330 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду, який на його думку не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, просить його скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. При цьому зазначає, що основні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на досудовому слідстві та під час судового розгляду неодноразово вказували на те, що ознак, за якими вони могли б впізнати обвинуваченого, пригадати не можуть, що на досудовому слідстві ці свідки взагалі заявляли, що не впізнають його як особу, яка була на підвіконні в роздягальні, а через сім місяців, під час розгляду справи судом першої інстанції, незважаючи на їх показання, що особу бачили зі спини, не пояснивши за якими саме ознаками, крім «великі круглі очі» його впізнали. Також вказує на неправдивість показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які не були присутні в момент проникнення, а до переліку викраденого майна додали ще й інші речі для збільшення суми викраденого, що вплинуло на кваліфікацію злочину. Крім цього, обвинувачений посилається на показання свідків братів ОСОБА_14 , які заявляли, що затримали його далеко поза межами території школи, а викрадені сумки були пізніше піднесені до нього, коли він лежав на землі, що на думку останнього підтверджує його версію про непричетність до скоєного.
Крім цього, звертає увагу суду, що під час судового розгляду йому було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про дослідження куртки, знайденої на решітці огорожі вікна, і що під час затримання його били п'ять осіб, однак ні досудове слідство, ні суд не допитали цих осіб.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що судом однобічно та неповно були досліджені та проаналізовані докази, що призвело до постановлення необґрунтованого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна, а саме потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,поєднаному із проникненням у приміщення, вчиненому повторно, заобставин зазначених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка з наведенням цих доказів у вироку.
Зокрема, цей висновок підтверджується покладеними в основу вироку показаннями потерпілих та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які безпосередньо бачили обвинуваченого в момент крадіжки, свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_15 , які пояснили, що переслідували обвинуваченого, який тікав від них з жіночими сумками в руках; даними протоколу огляду місця події від 19.04.2014 року, в ході якого на ділянці тротуару по АДРЕСА_2 на місці затримання ОСОБА_7 , виявлено три жіночі сумки, які належать потерпілим, а також іншими доказами у справі.
Отже, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі і висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання обвинуваченого, який стверджував, що потерпілі та свідки його обмовляють оскільки викладачі та учні школи, які побили його при затриманні, знаходяться у змові з метою допомогти їм уникнути відповідальності за його побиття. При цьому суд належним чином мотивував свої висновки, вказавши на ту обставину, що в ході судового розгляду не було здобуто переконливих доказів існування змови між потерпілими та свідками, а наявність у потерпілого тілесних ушкоджень не спростовує показань потерпілих та свідків, які перед початком допиту були попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Крім того, суд належним чином перевірив і версію обвинуваченого з приводу подій 19.04.2014 року, яка у судовому засіданні будь-якого об'єктивного підтвердження не знайшла. При цьому, показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо обставин цих подій та невизнання ним своєї вини, суд обґрунтовано розцінив, як бажання останнього уникнути кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Крім того, судом було враховано, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 категорично стверджували про те, що вони були очевидцями вчинення вказаного злочину саме ОСОБА_7 і не мають підстав його обмовляти.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що за результатами розгляду кримінального провадження не було доведено, що дане кримінальне правопорушення було вчинене саме ним, є неспроможними і задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, суд, з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи, даних про його особу, який будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, а також відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в ізоляції від суспільства та обрав йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.3 ст. 185 КК України з урахуванням вимог, передбачених ст. 71 КК України.
Отже, призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому доводи його апеляційної скарги про необхідність скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового розгляду є безпідставними і задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, покарання справедливим і підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Судді: __________________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3