ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 185
17 квітня 2015 року 08:03 № 826/2861/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Саніна Б.В. при суддях - Кобилянському К.М., Скочок Т.О., секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної виконавчої служби України
провизнати протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ОСОБА_1.) до Державної виконавчої служби України (надалі - Відповідач/ДВС України), в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ДВС України, яка полягає в невинесенні постанови про зняття арешту та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №37146164.
2. Зобов'язати ДВС України вчинити дії щодо зняття арешту та заборони на відчуження, накладені постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 29.05.2013 р. у виконавчому провадженні №37146164 на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03179; ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_2) як суб'єкта підприємницької діяльності, та винести відповідну постанову про зняття арешту.
Після усунення Позивачем недоліків адміністративного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема Позивач вказав на порушення Відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону №606), додатково було зазначено, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зняття арешту з майна у зв'язку із поверненням Відповідачем виконавчого документа стягувачу, разом з тим, Відповідачем арешт знято не було.
Представник Відповідача, в судове засідання не з'явився, хоча про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений в порядку та строки передбачені Кодексом адміністративного судочинства (надалі - КАС України). Разом з тим, 10.04.2015 р. від представника Відповідача через відділ документального обігу та контролю суду надійшов лист (вх.№01-5/29009/15 від 09.04.2015 р.), в якому останній проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, та просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити, в обґрунтування своєї позиції надав належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №37146164.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В зв'язку із неявкою представника Відповідача в судове засідання, відповідно до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розгляд справи продовжено в письмову провадженні.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
05.03.2013 р. Господарським судом м. Києва було винесено ухвалу №50/304-б відповідно до якої Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було ліквідовано у зв'язку із банкрутством.
При цьому, 21.03.2013 р. Відповідачем відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37146164 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7384/10/2670 від 26.07.2012 р.
Разом з тим, Відповідачем винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.05.2013 р., якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Так, 26.06.2013 р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження №37146164 у зв'язку із визнанням боржника банкрутом та зняття арешту з майна боржника.
24.12.2013 р. Відповідачем на підставі заяви Державної податкової інспекції у Святошинскьому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському ГУ Міндоходів у м. Києві) про залишення виконавчого документа без виконання, було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №37146164.
Разом з тим, 10.02.2015 р. Позивач листом повторно звернувся до Відповідача із заявою про зняття арешту з майна боржника.
Водночас, жодної відповіді на звернення Позивача, Відповідачем надано не було, хоча, як вбачається з матеріалів справи заяву Позивача було отримано уповноваженою особою ДВС України 13.02.2015 р.
Так, вважаючи бездіяльність Відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника, такою, що порушує його права та інтереси, Позивач звернувся до адміністративного суду.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень преамбули Закону №606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема такими документами є виконавчі листи, що видаються судами.
Статтею 19 Закону №606 (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконаного провадження) визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Разом з тим, ч.1 та ч.2 ст.52 Закону №606 визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Таким чином, Законом передбачено право Відповідача виносити Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Разом з тим, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.47 Закону №606 за заявою стягувача, Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу.
Так, керуючись зазначеною вище нормою, на підставі заяви ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів від 19.12.2013 р. Відповідачем було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №37146164 від 24.12.2013 р.
Відповідно до п.4.10.1 Інструкції проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р. (надалі - Інструкція №74/5) у разі повернення виконавчого документа стягувачу припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Аналогічна позиція викладена в ст.50 Закону №606.
Так, з вище зазначеного вбачається, що Відповідач, мав зняти накладений ним арешт одночасно із винесенням Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу №37146164 від 24.12.2013 р.
Водночас, як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №4675969 від 09.04.2015 р. арешт майна Позивача застосований відповідно до Постанови №37146164 від 29.05.2013 р. знятий не був.
Більше того, Позивач не одноразово звертався до Відповідача із заявами про зняття застосованого Відповідачем арешту, однак жодних дій ДВС України здійснено не було, що не спростовано Відповідачем.
Отже, суд погоджується з позицією Позивача, щодо протиправної бездіяльності Відповідача, а саме щодо не зняття арешту з майна боржника.
Таким чином з огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1 та 2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, яка полягає в невинесенні постанови про зняття арешту та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №37146164 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7384/10/2670 від 26.07.2012 р.
3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України вчинити дії щодо зняття арешту та заборони на відчуження, накладені постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 29.05.2013 р. у виконавчому провадженні №37146164 на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03179; ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_2) як суб'єкта підприємницької діяльності4.
4. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. із видатків Держаного бюджету України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя Б. В. Санін
Судді К. М. Кобилянський
Т. О. Скочок