ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
17 квітня 2015 року 08:15 № 826/2677/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування постанов
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ОСОБА_1.) до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач/ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві), в якому просить суд:
1. Визнати дії ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві з відкриття ВП №46316763 і накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження неправомірними.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про відкриття ВП № 46316763 від 02.02.2014 р.
3. Визнати неправомірною та скасувати постанову ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження ВП № 46316763 від 02.02.2015 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 р. було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні 02.04.2015 р. судом було залучено Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема позивач вказав на порушення Відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону №606). Додатково зазначив що Відповідачем було відкрито виконавче провадження на підставі документу, що не підлягає виконанню, адже з Позивача не може бути стягнуто судовий збір за вимогою ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити з огляду на те, що виконавче провадження було відкрито за належним до виконання виконавчим документом, із стягнення з Позивача боргу з внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Разом з тим, під час виготовлення Постанови про відкриття виконавчого провадження №46316763 від 02.02.2015 р. було допущено помилку та зазначено предметом стягнення судовий збір.
В зв'язку із неявкою представника Третьої особи в судове засідання, відповідно до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розгляд справи продовжено в письмову провадженні.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
21.01.2015 р. ДПІ у Святошинському районі було винесено відносно Позивача податкову вимоги №794 із стягнення з останнього 8 604,61 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, на підставі звернення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Відповідачем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №46316763 від 02.02.2015 р. щодо стягнення з Позивача судового збору у розмірі 8 604,61 грн.
В той же час, Відповідачем відносно Позивача було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника, у межах суми стягнення 8 604,61 грн.
Вважаючи винесені Відповідачем Постанови про відкриття виконавчого провадження у справі №46316763 від 02.02.2015 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46316763 від 02.02.2015 р., такими що порушують права та законні інтереси Позивача, останній оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень преамбули Закону №606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, а саме: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.
Статтею 19 Закону №606 визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
В ч.1 та ч.2 ст.25 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.18 Закону №606 у виконавчому документів зазначається: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Також, виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2015 р. Відповідачем відносно Позивача було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №46316763 від 02.02.2015 р. з примусового виконання вимоги ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №794 від 21.01.2015 р.
Разом з тим, в судовому засіданні Відповідачем було зазначено, що при виготовлені Постанови про відкриття виконавчого провадження №46316763 від 02.02.2015 р. державним виконавцем було допущено описку, а саме невірно зазначено предмет стягнення, замість вірного «заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 604,61 грн.» зазначено «стягнення судового збору у розмірі 8 604,61 грн.».
При цьому, в матеріалах виконавчого провадження міститься належний виконавчий документ, а саме податкова вимога №794 від 21.01.2015 р. про стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 604,61 грн. та лист звернення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до Відповідача про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, з огляду на вище зазначене, вбачається, що виконавче провадження №46316763 було відкрито на підставі належного документу, а технічна помилка у Постанові про відкриття виконавчого провадження №46316763 від 02.02.2015 р. не є підставою для її скасування.
Разом з тим, ч.1 та ч.2 ст.52 Закону №606 визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч.3 ст.57 Закону№606 постановами, передбаченими ч.2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Так, з огляду на те, що Постанова про відкриття виконавчого провадження №46316763 від 02.02.2015 р. було винесено щодо виконання належного виконавчого документу та відповідно до законодавства, а право Відповідача виносити Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження прямо передбачено Законом №606, суд не вбачає підстав для скасування Постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №46316763 від 02.02.2015 р.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін