"15" квітня 2015 р.Справа № 915/2111/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Гладишевої Т.Я.
суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О..
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.04.2015 року:
від позивача: Полубоярова К.В., за довіреністю;
від відповідача: Панченко С.В., за довіреністю;
від третьої особи: Полубоярова К.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.02.2015 року
по справі № 915/2111/14
за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України
про розірвання договорів від 07.06.2013 № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П В судовому засіданні 15.04.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови
У грудні 2014 року Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - позивач, ДП «Миколаївський морський торговельний порт») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» (далі відповідач, ТОВ «Марконі») про розірвання договорів бербоут - чартеру від 07.06.2013 року № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, укладених між ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та ТОВ «Марконі».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на необхідність виконання вимог Міністерства інфраструктури України стосовно закінчення термінів дії вищевказаних договорів, укладених між позивачем та відповідачем, та необхідність повернення державного майна, наданого за цими договорами у користування ТОВ «Марконі». Позивач вважає, що лист Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року № 13013/16/10-14 є доказом відсутності згоди уповноваженого органу управління на поновлення дії спірних договорів на новий строк, що надається у порядку, встановленому Методичними рекомендаціями щодо порядку розгляду надання згоди на укладення договорів фрахтування (бербоут-чартеру, тайм-чартеру) суден та інших плавзасобів підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 23.04.2013 року № 244.
Ухвалою від 22.12.2014 року про порушення провадження у справі № 915/2111/14 залучено до участі у справі на стороні позивача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство інфраструктури України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.02.2015 року по справі № 915/2111/15 (суддя Бездоля Д.О.) в позові відмовлено.
Судове рішення вмотивовано недоведеністю позивачем своїх вимог. Суд вказав, що лист третьої особи не підтверджує наявність у спірних відносинах між позивачем та відповідачем підстав для зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, що встановлені ст. 652 ЦК України.
Не погодившись з рішенням суду від 05.02.2015 року, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення від 05.02.2015 року повністю та прийняти нове про розірвання договорів від 07.06.2013 року № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П.
Скаржник вважає рішення суду від 05.02.2015 року винесеним за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступні доводи:
- приймаючи рішення, господарським судом не враховано, до п. 40 аддендумів до договорів передбачений вичерпний перелік випадків дострокового розірвання договорів, серед яких є умови за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- судом невірно застосовані положення ст. ст. 651, 652 ЦК України;
- скаржник вважає, що мають місце всі чотири умови, визначені в ч. 2 ст. 652 ЦК України щодо розірвання договорів від 07.06.2013 року № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П.
- судом не звернуто уваги на те, що істотно змінились обставини, оскільки орган управління майном, - Міністерство інфраструктури України зазначило про припинення вищевказаних договорів та повернення суден судновласнику, що підтверджується листами від 28.11.2014 року № 13013/16/10-14, від 29.09.2014 року № 10737/16/10-14.
В свою чергу, 23.03.2015 року ТОВ «Марконі» надало до Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржуване рішення суду від 05.02.2015 року без змін як законне та обґрунтоване, одночасно підтримуючи свою правову позицію та вказуючи на належне виконання відповідачем умов договорів бербоут-чартеру, що визнається самим позивачем. Крім цього, ТОВ «Марконі» вважає, що позивачем не доведені істотні порушення з боку відповідача умов договорів бербоут-чартеру в розумінні ст. 651 ЦК України та наявність умов для розірвання зазначених договорів в судовому порядку у відповідності до ч. 2 ст. 652 ЦК України, а лист Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року № 13013/16/10-14 не може вважатися підставою для розірвання договорів в судовому порядку.
25.03.2015 року ТОВ «Марконі» надало клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на підтвердження належного виконання ТОВ «Марконі» умов спірних договорів бербоут-чартеру, які по незалежним від відповідача обставинам не могли бути надані в суді першої інстанції.
27.03.2015 року Міністерство інфраструктури України надало пояснення по справі, в яких підтримує правову позицію позивача, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення від 05.02.2015 року - скасувати, прийнявши нове про розірвання договорів від 07.06.2013 року № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П.
08.04.2015 року ДП «Миколаївський морський торговельний порт» звернувся з поясненнями по справі, одночасно наголошуючи на підтриманні своєї правової позиції щодо скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 05.02.2015 року з прийняттям нового про розірвання договорів бербоут-чартеру від 07.06.2013 року № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як свідчать матеріли справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду, преамбулою та п.п. 4.2., 4.4. ст. 4 статуту позивача визначено, що позивач є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України; майно позивача є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, відповідно до вимог законодавства, а у випадках, передбачених законодавством та нормативними актами третьої особи, - за погодженням з третьою особою, вчиняючи щодо нього будь - які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту; позивач має право відчужувати, надавати в заставу, здавати в оренду майно позивача лише за попередньою згодою Міністерства інфраструктури України і, як правило, на конкурсних засадах та відповідно до вимог законодавства України.
02.05.2013 позивачем здійснено оголошення у газеті «Рідне Прибужжя» про намір укласти строком на 3 роки договори бербоут - чартеру щодо наступних суден: буксирів "Українець", "Докер", "Зюйд", "Бугский", "Урал" та несамохідної суднової баржі "ДМ-2020".
07.06.2013 між ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та ТОВ «Марконі» укладені договори бербоут - чартеру №№ 12-П, 13-П, 14-П, 15-П, 16-П, 17-П, за якими ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (судновласник) зобов'язався передати ТОВ «Марконі» (фрахтувальнику) за обумовлену у п. 4 аддендумів до договорів плату у користування на строк, встановлений договорами, буксири "Бугский", "Зюйд", "Урал", "Докер", "Українець" та суднову баржу "ДМ-2020".
Відповідно до ст. 203 КТМ України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
Відповідно до боксу 20 частини 1 договорів бербоут-чартеру, вони укладені строком на 6 місяців з можливістю пролонгації на кожні наступні 6 місяців за рішенням Судновласника (ДП «ММТП») у випадку відсутності претензій Судновласника та Фрахтувальника один до одного з обов'язковим повідомленням уповноваженого органу управління.
Пунктами 6 та 7 аддендумів (додатків до договору) до вищевказаних договорів, позивач надає відповідачу рахунок та акт виконаних робіт (послуг) за звітний місяць у строк до 10 числа наступного місяця. Акти підписуються уповноваженими особами сторін та засвідчуються їх печатками. Рахунки, відправлені по факсу або електронній пошті, вважаються переданими та прийнятими. Дата відправлення рахунку по факсу або електронній пошті вважається датою його отримання. Відповідач сплачує бербоут - чартерну ставку протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт (послуг) за звітний місяць, але не пізніше 20-го числа.
Відповідно до пункту 12 аддендумів до вищевказаних договорів, передача суден в бербоут - чартер оформлюється актом прийому - передачі суден в бербоут - чартер із зазначенням їх технічного стану. Акт підписується уповноваженими представниками Судновласника та Фрахтувальника.
Пунктом 13 аддендумів до вищевказаних договорів відповідач зобов'язаний повернути судна позивачу у порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення суден оформлюється актом повернення суден із бербоут - чартеру. Акт підписується уповноваженими представниками сторін. Повернення суден відбувається у строк, вказаний у боксі 20 частини І договорів.
Згідно з б. 20 частини 1, п. 2 аддендумів до договорів строк дії бербоут - чартерів становить 6 місяців з можливістю пролонгації на кожні наступні 6 місяців за рішенням позивача, у випадку відсутності претензій позивача і відповідача один до одного, з обов'язковим повідомленням уповноваженого органу управління.
Відповідно до п. 17 аддендумів до вищевказаних договорів відповідач на весь період бербоут - чартеру здійснює за свій рахунок страхування суден на користь позивача.
Згідно з п.п. 19, 20, 21, 22, 24 аддендумів до вищевказаних договорів, відповідач зобов'язався самостійно здійснювати необхідні огляди та усі види ремонту суден (включаючи поточний ремонт, а також ремонти згідно з вимогами класифікаційного товариства); поточні ремонти суден відповідач виконує власними силами або з залученням спеціалізованих підприємств; будь-які ремонтні роботи, здійснені відповідачем, не підлягають компенсації позивачем (за виключенням ремонтів згідно з вимогами класифікаційного товариства); ремонти згідно з вимогами класифікаційного товариства відповідач виконує на компенсаційній основі. Сума кожного такого ремонту компенсується позивачем (з вирахуванням недоотриманої бербоут - чартерної ставки за час ремонту), щомісячно, рівними частинами із розрахунку 10% від бербоут - чартерної ставки за відповідне судно; у випадку проведення відповідачем будь - яких ремонтних робіт, протягом не більше 3 календарних місяців, фрахтова ставка не нараховується, після закінчення вказаного строку - фрахтова ставка нараховується в розмірі, визначеному у п. 4 аддендумів.
Відповідно до п. 33 аддендумів до вищезгаданих договорів відповідач зобов'язався самостійно і за свій рахунок проводити пожежно - технічні огляди суден.
Згідно з п. 40 аддендумів до договорів сторони вправі вимагати розірвання договору, зокрема, у наступних випадках: закінчення строку дії договору; порушення відповідачем зобов'язань по договору, в т.ч. п.п. 17, 19 аддендумів; затримки сплати бербоут - чартерної ставки більше 3 місяців; достроково за згодою сторін; за рішенням суду. До проведення повного взаєморозрахунку між сторонами розірвання спірних договорів є недопустимим.
Відповідно до п. 41 аддендумів до договорів відповідач зобов'язався прийняти на роботу шляхом переведення 57 працівників портового флоту позивача на умовах, не гірших, ніж у останнього.
Згідно з п. 45 аддендумів до договорів за наявності суперечливих умов положення аддендуму переважають інші положення договору.
10.06.2013 між сторонами укладено договір про взаємодію № 145-Р, який регулює взаємовідносини сторін, що випливають з умов виконання даного договору, з урахуванням передачі позивачем відповідачу суден у бербоут - чартер і укладання сторонами вищевказаних договорів.
Відповідно до п/п 3.1.2. п. 3.1., п/п 3.2.3 п. 3.2. договору № 145-Р від 10.06.2013 р. у разі виконання відповідачем капітальних ремонтів суден, переданих у бербоут - чартер відповідачу, та ремонтів згідно з вимогами класифікаційного товариства, позивач зобов'язався компенсувати витрати відповідача на такі ремонти згідно з п. 22 Аддендумів до спірних договорів; у разі необхідності виконання ремонтів суден, переданих відповідачу у бербоут - чартер, згідно з вимогами класифікаційного товариства, відповідач зобов'язався здійснювати такі ремонти на компенсаційних засадах згідно з умовами аддендумів до спірних договорів. У разі, якщо фактичне користування відповідачем судами, переданих йому позивачем у бербоут - чартер, складе три роки і більше, то вартість будь - яких ремонтів, здійснених відповідачем у відповідності до укладених договорів бербоут - чартеру, не буде підлягати компенсації позивачем.
Виконуючи умови договорів від 07.06.2013 року, позивач за актами прийому - передачі передав, а відповідач прийняв у бербоут - чартер наступні плавзасоби:
- буксир "Бугский", технічний стан: потребує ремонту головного двигуна, знаходиться у технічно несправному стані (п. 7 акту);
- буксир "Зюйд", технічний стан: потребує докового ремонту згідно з правилами Регістра Судноплавства України, знаходиться у технічно несправному стані (п. 7 акту);
- буксир "Урал", технічний стан: потребує ремонту одного головного двигуна, знаходиться у технічно несправному стані (п. 7 акту);
- буксир "Докер", технічний стан: знаходиться у технічно несправному стані (п. 7 акту);
- буксир "Українець", технічний стан: потребує докового ремонту на клас Регістру Судноплавства України, знаходиться у технічно несправному стані (п. 7 акту);
- суднову баржу "ДМ-2020", технічний стан: потребує докового ремонту на клас Регістру Судноплавства України, знаходиться у технічно несправному стані (п. 7 акту).
Таким чином, договорами бербоут-чартуру від 07.06.2013 року та договором № 145-З від 10.06.2013 року на позивача покладено обов'язок компенсувати відповідачу витрати на виконаний ремонт, а з метою приведення суден у морехідний стан та отримання регістрових документів ТОВ «Марконі» зобов'язаний здійснити ремонт суден, що було здійснено відповідачем і про що повідомлено ДП «ММТП» листами № 274-П від 18.10.2013 року та 57-П від 18.02.2014 року.
Місцевий господарський суд слушно вказав, що за правовою природою договору бербоут - чартеру до останнього слід застосовувати норми, що регулюють орендні правовідносини, а саме ст. ст. 283 - 291 ГК України та ст.ст. 759 - 786 ЦК України, які регулюють відносини найму (оренди).
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Як вже зазначалось вище, згідно з б. 20 частини 1, п. 2 аддендумів до вище вказаних договорів строк дії бербоут - чартерів становить 6 місяців з можливістю пролонгації на кожні наступні 6 місяців за рішенням позивача, у випадку відсутності претензій позивача і відповідача один до одного, з обов'язковим повідомленням уповноваженого органу управління.
Отже, однією з обов'язкових умов для непродовження строку дії спірних договорів на наступні 6 місяців згідно наведених положень цих договорів є наявність претензій позивача і відповідача один до одного.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази у розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження претензій позивача або відповідача один до одного щодо виконання умов оспорюваних договорів бербоут-чартеру, натомість, в матеріалах справи містяться лист позивача від 28.05.2014 № 849 та довідка позивача від 05.02.2015 № 40-10/5 на підтвердження належного виконання умов укладених між сторонами договорів.
Колегія суддів відмічає, що з урахуванням предмету спору по даній справі місцевий господарський суд ретельно дослідив питання щодо строку дії договорів бербоут-чартеру від 07.06.2013 № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П та правильно встановив, що вказані договори є діючими.
Такий висновок суду базується, насамперед, на правовій позиції сторін та третьої особи, які наполягають на тому, що договори бербоут-чартеру на дату звернення позивача з позовом та при розгляді справи в суді першої інстанції є діючими, не розірвані та/або не припинені сторонами.
Вказаний висновок суду також підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: листи позивача від 11.08.2014 № 1125, від 15.10.2014 № 09/1391, від 10.10.2014 № 04/1370, від 16.10.2014 № 09/1399, від 27.11.2014 № 09/1559, листи третьої особи від 29.09.2014 № 10737/1610-14, листи відповідача від 16.10.2014 № 557-П, від 27.11.2014 № 672-П, протокол засідання комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном від 12.09.2014 № 20/14, протоколи нарад від 02.07.2014, від 11.07.2014 щодо проблемних питань умов спірних договорів бербоут-чартеру, а також доказами фактичного продовження сторонами виконання умов договорів бербоут-чартеру: рахунки позивача на оплату за бербоут-чартер відповідно до договорів від 07.06.2013 № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, акти наданих послуг (виконаних робіт) за вказаними договорами, листи-погодження позивача на проведення ремонтів буксирів «Урал», «Бузький» та баржі «БМ-2020».
Крім того, з залучених апеляційним господарським судом за клопотанням представника ТОВ «Марконі» додаткових доказів (на підставі визнаних колегією суддів обґрунтованими пояснень представника щодо неможливості надання цих доказів суду першої інстанції згідно із ст. 101 ГПК України) вбачається, що відповідачем 16.02.2015 року закінчено ремонт баржі «ДМ-2020», 04.03.2015 року - буксиру «Бугский» та 16.03.2015 року - буксиру «Урал».
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість обох сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане, а також довести наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Як вже вказувалось раніше, підставою для розірвання договорів бербоут-чартеру від 07.06.2013 № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П позивач зазначає лист Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року № 13013/16/10-14, в якому Міністерство просило порт у триденний термін надати інформацію щодо виконання протокольних рішень Комісії з огляду питань стосовно розпорядження майном, вимог листа Міністерства інфраструктури України від 29.09.2014 року № 10737/16/10-14 або документи, що підтверджують припинення вищезазначених договорів та повернення суден судновласнику. Даний лист, на думку позивача та третьої особи, є істотною зміною обставин, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання договорів в судовому порядку.
Також позивач вважає, що договір може бути розірваний відповідно до п. 20 договорів бербоут-чартеру у зв'язку з направленням позивачем відповідачу пропозиції- вимоги від 11.12.2014 року про розірвання договорів бербоут-чартеру. Інших підстав для розірвання спірних договорів позивачем не наведено.
Колегія суддів зауважує, що зі змісту листа Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 № 13013/16/10-14, яке апелянт вважає істотною зміною обставин для розірвання договорів в судовому порядку, не вбачається чіткого розпорядження/позиції Міністерства припинити дію оскаржуваних договорів. Навпроти, Міністерство просить повідомити про стадію виконання протокольних рішень Комісії, вимог листа Міністерства інфраструктури від 29.09.2014 року № 10737/16/10-14 або надати документи, що підтверджують припинення вищезазначених договорів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем ані істотного порушення умов договорів бербоут-чартеру з боку ТОВ «Марконі» (ст. 651 ЦК УКраїни), ані одночасної наявності усіх 4 умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання договорів бербоут-чартеру в судовому порядку, а лист Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року № 13013/16//10-14 не може вважатися підставою для розірвання договорів в судовому порядку.
З викладених підстав, керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.02.2015 року по справі № 915/2111/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2015 року.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.О. Журавльов