79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" квітня 2015 р. Справа № 914/4066/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Данко Л.С.
Розглянувши апеляційну скаргу б/н б/д ОСОБА_2, м.Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.15
у справі № 914/4066/14
за позовом ОСОБА_2, м. Львів
до відповідача ОСОБА_3, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Український центр "Медсервіс", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 Приватний нотаріус Пшенична У. В., м. Львів
про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі (фонді) від 02.12.2011р.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_5 - представник;
від відповідача - ОСОБА_6 - представник;
від третіх осіб - не з'явилися;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/4066/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.
Ухвалами суду від 23.03.15 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 16.04.15.
Рішенням Господарського суду від Львівської області 27.01.15 у справі № 914/4066/14 (суддя Н. Мороз) в позові відмовлено повністю.
При цьому, місцевий господарський суд послався на те, що позивач підписав оспорюваний договір розуміючи значення своїх дій та їх наслідки, при цьому договір нотаріально посвідчений та вчинявся за письмовою згодою дружини позивача, що спростовує посилання позивача на невідповідність такого правочину його дійсним намірам. Доказів введення позивача в оману суду не надано, наявність умислу в діях відповідача та факт обману позивача не підтверджено належними та допустимими доказами, та судом не встановлено.
Посилання позивача, на думку суду, на відсутність письмової заяви при відчуженні частки товариства шляхом укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства є помилковим, оскільки правовий механізм відчуження частки, в порядку передбаченому ст.53 ЗУ "Про господарські товариства" не передбачає заяви про його вихід з товариства, тоді як механізм виходу учасника з товариства в порядку передбаченому ст. 54 ЗУ "Про господарські товариства" відбувається на підставі його волевиявлення- письмової заяви, з подальшою виплатою вартості частини майна товариства, пропорційною його частці у статутному капіталі.
Зважаючи на наведене, суд зазначив, що позивачем не обґрунтовано позовної вимоги та не надано суду доказів порушення його корпоративних прав при визнанні недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному (фонді) капіталі товариства, у зв'язку з чим, відмовив в задоволенні позову.
Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
При цьому, позивач зазначає про те, що висновок місцевого господарського суду про недоведеність наявності умислу в діях відповідача є помилковим, оскільки на думку позивача умисел в діях відповідача вбачається у тому, що відповідач мав на меті усунути позивача з числа засновників та не виплатити за це жодних коштів. Крім того, скаржник вказує на те, що йому не було роз'яснено наслідки укладення договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 02.12.14.
15 квітня 2014 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третіх осіб, в яких зазначено про правомірність та законність прийнятого рішення, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.15 до складу судової колегії внесено зміни- замість судді Гриців В.М. введено суддю Данко Л.С.
Дану обставину доведено до відома присутніх представників. Відводів такому складу судової колегії заявлено не було.
У судовому засіданні присутніми представниками сторін надано пояснення, наведено свої доводи та заперечення.
Треті особи участі свої уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили. У відзиві на апеляційну скаргу третьою особою 2 зазначено про розгляд справи без її участі. Третя особа 1 причини неявки у судове засідання не повідомила.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Зважаючи на те, що наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення даної справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи 1.
Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.15 у справі № 914/4066/14 - відсутні, зважаючи на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п.6.1. статуту ТзОВ "Західно-Український центр "Медсервіс", затвердженого загальними зборами засновників протоколом № 01 від 07.07.11, державну реєстрацію якого проведено 18.07.11 за № 14151050006008977, для забезпечення господарської діяльності товариства та виконання ним майнових зобов'язань його учасники створюють статутний капітал (фонд), який складається з вартості вкладів учасників і становить 1380, 00 грн. Згідно п. 6.3.1. статуту, частка кожного із учасників товариства в статутному капіталі складала: ОСОБА_7 - 25 %, що становить 345, 00 грн., ОСОБА_2 - 25 %, що становить 345, 00 грн., ОСОБА_8 - 25 %, що становить 345, 00 грн., ОСОБА_9 - 25 %, що становить 345, 00 грн. статутного капіталу.
Відповідно до п. 9.2. Статуту, учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства або третім особам. Інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права (п. 9.3. Статуту).
2 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) ТзОВ "Західно-Український центр "Медсервіс", згідно якого продавець - ОСОБА_2, передав, а покупець - ОСОБА_3, прийняла у власність частку, а саме 345, 00 грн., що становить 25% в статутному капіталі ТзОВ "Західно-Український центр "Медсервіс". Даний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Пшеничною У.В. та зареєстрований в реєстрі за №2007.
Згідно з п.3 договору, частка, що відчужується належить продавцеві відповідно до статуту ТзОВ "Західно-Український центр "Медсервіс", затвердженого загальними зборами засновників протоколом №01 від 07.07.11, державну реєстрацію якого проведено 18.07.11, за № 14151050006008977, справжність підпису якого засвідчено Пшеничною У. В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
Відповідно до п.п. 4, 5 договору, частка, що відчужується, сплачена продавцем повністю, що підтверджується довідкою виданою ТзОВ "Західно - Український центр "Медсервіс" 02.12.11 Продаж частки за домовленістю сторін вчиняється за 345, 00 грн., які покупець сплатив продавцеві до підписання цього договору у повній сумі.
Як вбачається з п.7 договору, даний договір вчиняється за заявою-згодою дружини продавця - ОСОБА_10, справжність підпису якої, засвідчено Пшеничною У. В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.12.11 за реєстровим №2001 на спеціальному бланку нотаріальних документів ВРО №340790, а також за заявою-згодою чоловіка покупця - ОСОБА_8, справжність підпису якого, засвідчено Пшеничною У.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.12.11 за реєстровим №2003 на спеціальному бланку нотаріальних документів ВРО №340792. З моменту укладення цього договору до покупця переходять права та обов'язки учасника ТзОВ "Західно - Український центр "Медсервіс", а покупець, з моменту переходу до нього всіх прав учасника зобов'язується виконувати вимоги установчих документів вищевказаного товариства, а також нести обов'язки учасника, що випливають із статутних документів та чинного законодавства (п.8. договору).
Матеріалами справи підтверджується, що заявами від 02.12.11 інші учасники ТзОВ "Західно - Український центр "Медсервіс" (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) від переважного права купівлі частки у статутному капіталі (фонді) товариства відмовились.
Місцевим господарським судом встановлено, що ОСОБА_2 (позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі (фонді) від 02.12.11, оскільки, на його думку, договір укладено внаслідок обману,зважаючи на те, що позивач вважав, що з ним у подальшому буде здійснено розрахунок у більшій сумі, ніж це зазначено у договорі, зміст правочину не відповідає його дійсним намірам, а позивач був введений в оману щодо природи договору, прав та обов'язків сторін.
Як зазначено вище, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позу з посилання на наведені обставини.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
У відповідності до ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені статтею 215 ЦК України. Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Згідно з ч.1 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи з наведеної норми, позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні договору, а й те, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин.
З матеріалів справи, а саме з оспорюваного договору купівлі продажу, вбачається, що він є нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.12.11 Пшеничною У. В.
Відповідно до ст. 44 Закону України „Про нотаріат", під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину становлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Главою 6 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" передбачено, нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Як зазначено в оспорюваному договорі: "сторони, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки" уклали цей договір, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.12.11 Пшеничною У. В., зазначеним спростовуються твердження позивача про невідповідність змісту правочину його дійсним намірам.
Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом оспорюваний договір вчинявся за заявою - згодою дружини продавця - ОСОБА_10, справжність підпису якої засвідчено Пшеничною У. В. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.12.11, що спростовує посилання позивача на невідповідність даного договору дійсним намірам позивача.
При цьому, варто зазначити, що дії нотаріуса в судовому порядку позивачем не оскаржувалися.
Щодо посилання скаржника на вчинення оспорюваного правочину під впливом обману судова колегія зазначає наступне:
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 передбачено, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач підписав оспорюваний договір розуміючи значення своїх дій та їх наслідки, при цьому договір нотаріально посвідчений та вчинявся за письмовою згодою дружини позивача.
Доказів введення позивача в оману суду не надано, наявність умислу в діях відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами, протилежного позивачем не доведено.
Твердження скаржника, стосовно того, що місцевий господарський суд безпідставно послався на довідку видану ТОВ «Західно - Український цент «Медсервіс» від 02.12.11 як на доказ оплати за договором, спростовується матеріалами справи та умовами самого договору купівлі - продажу, оскільки такою довідкою підтверджується не факт розрахунку покупця з продавцем за договором, а те, що ОСОБА_2 частка в розмірі 25% статутного капіталу вартістю 345, 00 грн. сплачена ним повністю. Факт розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства встановлено п.5 договору купівлі - продажу, відповідно до якого продаж частки за домовленістю сторін вчиняється за 345,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору у повній сумі. Таким чином, сторони підписуючи договір засвідчили правдивість положень, що у ньому викладені.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що посилання позивача на відсутність письмової заяви при відчуженні частки товариства шляхом укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства є помилковим, оскільки правовий механізм відчуження частки, в порядку передбаченому ст.53 ЗУ "Про господарські товариства" не передбачає заяви про його вихід з товариства, тоді як механізм виходу учасника з товариства в порядку передбаченому ст. 54 ЗУ "Про господарські товариства" відбувається на підставі його волевиявлення- письмової заяви, з подальшою виплатою вартості частини майна товариства, пропорційною його частці у статутному капіталі.
Зважаючи на наведене, оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.15 у даній справі.
Судові витрати покласти на скаржника відповідно вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.15 у справі №914/4066/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС
України в порядку і строки встановлені ст.ст. 109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.04.15
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.