79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" квітня 2015 р. Справа № 914/4327/14
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого - судді: Дубник О.П.
Суддів: Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
При секретарі судового засідання Довгополові А.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ" б/н від 23.02.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/936/15 від 26.02.2015р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2015 р.
у справі № 914/4327/14 (суддя Щигельська О.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "СВ", м. Львів
до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
за участю Прокуратури міста Львова, м. Львів
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Думич Н.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: Шмотолоха О.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);
від прокуратури: Макогон Ю.І. - прокурор відділу (посвідчення № 020325 від 06.09.2013р.)
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.
Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2015 року (суддя Щигельська О.І.) у даній справі відмовлено в задоволенні позову ТзОВ "СВ" до Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання договору про пайову участь № 379 від 09.08.2012р. недійсним.
Місцевим господарським судом зроблено висновок, що при підписанні спірного договору позивачу було відомо розмір пайового внеску, визначеного органом місцевого самоврядування на підставі його заяви, відтак, твердження позивача про суперечність договору вимогам ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.4 Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова (далі - Положення) (в редакції ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009р. «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008р. № 1697») як на підставу визнання договору про пайову участь недійсним, спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням, ТзОВ «СВ» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач вказує, що підставою задоволення позову і скасування оскаржуваного рішення є відсутність відповідно до п. 2.4 Положення документів, що підтверджують право замовника на проектування та будівництво об'єкта; погодженого проекту будівництва (реконструкції) на момент звернення позивача до відповідача про укладення спірного договору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач доводи позивача заперечує та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи при цьому про відсутність правових підстав для визнання договору про пайову участь недійсним, оскільки розмір пайового внеску визначений на підставі поданих позивачем документів, що підтверджують його право на проектування і будівництво об'єкта у відповідності до ухвали Львівської міської ради №1697 від 03.04.2008р. «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (зі змінами та доповненнями), якою затверджено Положення та Типову форму договору про пайову участь.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши в судовому засіданні думку представників сторін та прокурора, оцінивши зібрані докази та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. При прийнятті рішення судова колегія Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Частинами 2 та 3 статті 40 зазначеного закону визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до норм п. 3 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1 та 3 ст. 626, ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними у визначенні умов договору, які після його укладення, є підставою для виникнення для сторін цього договору обов'язкових до виконання ними цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 8 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2012р. ТзОВ «СВ» звернулось до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою від 08.08.2012р. про проведення розрахунку розміру пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова при будівництві магазину на вул. І. Миколайчука, 9 (Вхідний № 2-20227).
Цією ж датою зареєстровано заяву позивача про укладення договору про пайову участь об'єкта: будівництва магазину на вул. І. Миколайчука, 9 (Вхідний № 2-2028).
Частиною 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
В дотримання вимог закону про обов'язок щодо укладення договору на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ «СВ» укладено договір про пайову участь № 379 від 09.08.2012 р., відповідно до якого замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У пунктах 2.1. та 2.2. вказаного договору вказано, що замовник зобов'язався здійснити будівництво об'єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у встановлені терміни та сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 81917, 58 грн.. З них: 10 000 грн. мають бути сплачені по 30 11.2012р., 71 914, 58 грн. - по 01.11.2013р.
З позовної заяви вбачається, що підставою для визнання договору № 379 від 09.08.2012р. про пайову участь недійсним позивач зазначає порушення Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, оскільки, позивачем не надавалась вказані у його п. 2.4. документи, що підтверджують право замовника на проектування та будівництво (реконструкцію) об'єкта та погоджений проект будівництва (реконструкції), що необхідні для здійснення розрахунку розміру необхідного до сплати пайового внеску.
Стаття 632 ЦК України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» істотними умовами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є зокрема, розмір пайового внеску та графік його сплати.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Слід зазначити, що при зверненні до суду з позовом про визнання договору № 379 від 09.08.2012р. про пайову участь недійсним, позивачем до матеріалів справи долучено копію попереднього розрахунку пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова для ТзОВ «СВ» при проектуванні та будівництві магазину по вул. Миколайчука, який складає 81 917, 58 грн.
Таким чином, позивач, із проведеним розрахунком пайового внеску був ознайомлений ще до укладення спірного договору, заперечень щодо розміру цього внеску ТзОВ «СВ» відповідачу не пред'являлось, що свідчить про погодження його суми між сторонами з метою укладення договору про пайову участь.
Про відсутність заперечень з боку позивача щодо розміру пайового внеску свідчить також сплата ним 30.10.2012р. (у строк визначений договором про пайову участь від 09.08.2012р. № 379) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради частини пайового внеску у розмірі 10 000, 00 грн. та заява позивача про перенесення терміну оплати іншої частини пайового внеску на термін до 01.10.2014р. (на підставі вказаної заяви між сторонами укладено додаткову угоду № 344 від 18.10.2013р. про внесення змін до договору про пайову участь від 09.08.2012р. № 379, якою термін сплати пайового внеску у розмірі 71 917, 58 грн. продовжено до 01.10.2014р.).
У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Право Департаменту економічної політики Львівської міської ради на проведення розрахунку розмірів пайових внесків і укладення договорів із замовниками про пайову участь закріплене за ним у п. 2.1. Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог ТзОВ «СВ», у зв'язку із чим апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що невідповідність розміру пайового внеску у разі встановлення такого факту (чого не було в даному випадку виявлено) може послужити підставою для внесення змін у відповідний договір, а не дає підстав для визнання такого договору недійсним.
Крім того, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судова колегія вважає, що витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2015р. у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на ТзОВ «ВС».
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2015 р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Матущак О.І.
Суддя Скрипчук О.С.