79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" квітня 2015 р. Справа № 5015/3543/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Марка Р.І.
суддів Желіка М.Б.
Костів Т.С.
при секретарі судового засідання Греділь М.І.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Макогон Ю.І.
від скаржника (відповідача-2): Котік О.С. (представник за довіреністю № 26-12/5)
від позивача: Жуган І.О. (представник за довіреністю № 400 від 30.12.2014р.)
від відповідача -1: Авдеєв О.С. - керівник
від відповідача - 3: не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: не з"явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № 04-02/1186 від 04.12.2014р. (вх. №01-05/5972/14 від 16.12.2014р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р.
у справі № 5015/3543/11, головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Березяк Н.Є та Іванчук С.В.
за позовом Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідача-1 Дочірнього підприємства "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", смт.Брюховичі-м.Львів
до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Київ
до відповідача-3 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі-м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Федерації професійних спілок України, м.Київ
про визнання недійсним реєстраційного посвідчення, скасування державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, визнання за державою права власності на майновий комплекс та повернення за актом прийому-передачі Фонду державного майна України.
25.06.2011р. прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до дочірнього підприємства "Санторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке згодом перейменоване у Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсним реєстраційного посвідчення та скасування державної реєстрації права власності. Згодом прокуратурою Шевченківського району м. Львова подано заяву № 2323 вих.-11 про уточнення позовних вимог, якою доповнено позовні вимоги вимогою про визнання за державою права власності на майновий комплекс "Санаторію "Львів", який розташований за адресою: смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8 та повернення за актом прийому-передачі вищевказаного майна Фонду державного майна України, як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2011 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. позов задоволено, визнано за Державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс санаторію "Львів", який розташований за адресою: м.Львів-Брюховичі, вулиця Курортна, 8; зобов'язано Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути спірний майновий комплекс за актом приймання-передачі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.042014 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. та рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2011 р. у справі № 5015/3543/11 скасовано, справу № 5015/3543/11 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2014р. по справі №5015/3543/11 вказано, що місцевий господарський суд помилково послався у своєму рішенні на ст. 387 ЦК України, яка не була визначена прокурором як матеріально-правова підстава позову щодо захисту права власності. Крім цього, резолютивна частина рішення не містить даних про те, як вирішено спір щодо третього відповідача та у рішенні не зазначено, які дії повинен вчинити третій відповідач щодо відновлення порушеного права позивача, мотивувальна частина рішення не містить жодних висновків щодо того, яким чином відповідач-3 оспорює чи порушує право власності позивача на спірне майно.
Рішенням господарського суду Львівської області 19.11.2014р. у справі № 5015/3543/11 позовні вимги задоволено частково; визнано недійсним реєстраційне посвідчення на цілісний майновий комплекс "Санаторію "Львів" від 14.08.2001 р., видане Прикарпатському Дочірньому підприємству Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; визнано за державою право власності на майновий комплекс "Санаторію "Львів", який розташований за адресою: смт. Брюховичі, Львівська область, вул. Курортна, 8; зобов'язано Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути за актом прийому-передачі майновий комплекс "Санаторію "Львів", який розташований за адресою: смт. Брюховичі, Львівська область, вул. Курортна, 8, Фонду державного майна України, як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів" у реєстровій книзі №1 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за реєстровим номером № 52 та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник, посилаючись на матеріали справи, стверджує, зокрема, що Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є повноцінним і законним власником спірного майна, яке на підставі ч.1 ст.319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном. Окрім того, скаржник зазначає, що ні прокурором, ні позивачем не надано суду жодних доказів того, що Фондом державного майна України прийнято та обліковується як державне майно спірний об'єкт нерухомості.
Представники скаржника та відповідача-1 в судових засіданнях підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, надали пояснення по суті спору, просили апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
Прокурор у процесі та представник позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, поданому позивачем, надали пояснення по суті заявлених позовних вимог, просили рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Федерації професійних спілок України надав пояснення на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач-3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Брюховицька селищна рада, явку повноважних представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що ухвалами суду про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, відповідач-3 належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, а, відтак, не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, клопотань про відкладення розгляду справ до суду не поступало, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача-3.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 15.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії, в тому числі будинок відпочинку "Брюховичі".
Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 року № П-ІІ-І на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Актом від 24.01.1992 року та долученим до нього переліком засвідчено факт передачі-приймання майна санаторію "Львів" до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Наказом "Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 15.03.2000 року Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" №28, створено та затверджено Положення про філію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - "Санаторій "Львів". Цим же наказом затверджено перелік будівель та споруд санаторію "Львів", що підлягають державній реєстрації і знаходяться за адресою: м. Львів, смт.Брюховичі, вулиця Курортна, 8. На підставі зазначеного наказу БТІ видано реєстраційне посвідчення від 14.08.2001 року, яким засвідчено право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів" за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 22.01.2003 року, протокол № 3, "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" створено дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та затверджено його статут, який зареєстровано 21.02.2003 року, реєстровий №18941. Цим статутом встановлено, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є засновником та власником майна вищезгаданого дочірнього підприємства, а ДП "Санаторій "Львів" є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин, що виникли в результаті діяльності філії -"Санаторій "Львів".
На виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова № 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606 майно передавалося профспілковим органам у відання. Згідно з додатком до постанови № 606 у переліку санаторіїв, що передавалися Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, зазначено і будинок відпочинку "Брюховичі".
Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України. Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
На підставі наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої, після розпаду Союзу РСР, стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 року № П-ІІ-І на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.
У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією. Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.
За таких обставин на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.
Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.
За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
Наведені вище висновки суду відповідають висновкам Верховного суду України, викладеним у його постанові від 16 вересня 2014 р. у справі У 51/227. Вказане рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині вимог про визнання недійсним реєстраційного посвідчення на цілісний майновий комплекс "Санаторію "Львів" та визнання за державою права власності на нього обґрунтовані й підлягають задоволенню.
Також, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача-1 повернути за актом прийому-передачі вищевказане майно позивачу у справі, як розпоряднику майна, котре є загальнодержавною власністю, теж обґрунтовані й підлягають задоволенню, оскільки Верховний Суд України у своїй вищезгаданій постанові від 16 вересня 2014 р. дійшов висновку, що правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
Щодо посилань прокурора на норму ст. 387 ЦК України у поясненнях від 16.07.2014 р., судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дав належну оцінку таким посиланням, оскільки, згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Відповідно до п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-3 скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторію "Львів" у реєстровій книзі № 1 відповідача 3 за реєстровим номером 52 та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки, час розгляду справи господарським судом постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року № 2а-8811/11/1370, яка набрала законної сили, адміністративний позов у справі задоволено повністю: - визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" щодо державної реєстрації за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів", який знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8; - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів" у реєстровій книзі №1 обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за реєстровим номером № 52. Крім цього, станом на день вирішення спору судом єдиний реєстр прав власності на нерухоме майно уже не ведеться.
Щодо заяви Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про застосування строків позовної давності колгією суддів до уваги не береться, оскільки згідно з п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної даності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема, якщо сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. З матеріалів справи не вбачається неможливість подання відповідачем-2 заяви про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції, а також про таку неможливість не йдеться в тексті самої заяви.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 19.11.2014р.р. у даній справі.
З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р. у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
1. Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № 04-02/1186 від 04.12.2014р.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014р. року в справі за номером 5015/3543/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлений 20.04.2015 р.
Головуючий-суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Костів Т.С.