14.04.2015р. м. Київ К/800/611/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Тракало В.В., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року,
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, в якому просила визнати неправомірним рішення відповідача про перерахунок пенсії ОСОБА_4 з урахуванням середньої заробітної плати, взятої за 2007 рік. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії з 01 січня 2010 року з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 серпня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва щодо застосування при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_4 показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховувалася для обчислення пенсії за 2007 рік неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01 січня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, який знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Заводському районі міста Миколаєва, де отримує відповідні виплати.
01 січня 2010 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідачем на підставі п.п. 3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремим категоріям громадян» перераховано пенсію позивачу з січня 2010 року із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.
27 квітня 2010 року ОСОБА_4 повторно звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва із заявою про перерахунок пенсії із застосування показника середньої заробітної плати за 2009 рік, проте листом від 11 травня 2010 року відповідачем відмовлено позивачу у проведенні такого перерахунку.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перерахунку пенсії позивача у відповідача не було законних підстав застосовувати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, за календарний 2007 рік, оскільки роком, який передує року перерахунку пенсії позивача, є 2009 рік.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки під час здійснення перерахунку пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні відсутні.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників та страхового стажу регулюється ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Вказана норма закону передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Наведена редакція існує після визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-6.
Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз положень ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання у цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).
За змістом частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Слова «за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року» означають, що враховується вся заробітна плата, в тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.
Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).
Зі змісту частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, відповідачем було обґрунтовано відмовлено ОСОБА_4 у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.
Висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року, 25 вересня 2012 року, 28 листопада 2012 року, 13 січня 2015 року (справи №№ 21-100а12, 21-301а12, 21-363а12, 21-591а14 відповідно).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко В.В. Тракало Ю.К. Черпак