30.03.2015р. м. Київ К/800/14980/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013
у справі №2а/0370/2683/11 (№9104/140354/11)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак»
до Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ: від 10.06.2011 № 0001122302 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3086392,68 грн.; від 10.06.2011 № 0001112302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1687689,27 грн. основного платежу та в сумі 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 29.08.2011 № 0001572302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1687689,27 грн. основного платежу та в сумі 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 29.08.2011 № 0001462302 про визначення грошового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500208,25 грн. з податку на додану вартість; від 06.09.2001 № 0002732301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5967601,39 грн. основного платежу та в сумі 625261,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби, яка була правонаступником Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки, були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводилися в судах попередніх інстанцій в обґрунтування заперечень проти позову.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного суду України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Волиньтабак» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з грудня 2010 року по січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2011 № 4109/23-1/21736857.
На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0001122302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4449442,68 грн. основного платежу та податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 № 000146302 про визначення грошового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в сумі 500208,25 грн.
Підставою для визначення за податковим повідомленням рішенням від 10.06.2011 № 0001122302 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 3086392,68 грн., з якою не погоджується позивач, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість в сумі 2000833,00 грн. та вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за січень 2011 року податку на додану вартість в сумі 1085560,00 грн. за операціями з поставки товару (олії соняшникової нерафінованої) у ТОВ «Еталон Ойл» за договорами від 20.12.2010 № 12/10 та від 12.01.2011 № 1/01.
Податковий орган виходив з того, що позивач не має права на податковий кредит, оскільки в ході перевірки ТОВ «Еталон Ойл» контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «Еталон Ойл» та його контрагентом - ТОВ «Транс Гарант Сервіс» та, своєю чергою, між ТОВ «Транс Гарант Сервіс» та його контрагентом - ПП «Агропрайд» через їх нереальний характер, що, за висновками податкового органу, свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Еталон Ойл», за якими сформовано податковий кредит.
Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Волиньтабак» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2011 № 4108/23-1/21736857.
На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0001112302, а за результатами його оскарження - податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 № 0001572302, про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1687689,27 грн. основного платежу та в сумі 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про порушення вимог ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податку на додану вартість за операціями з придбання товару (олії соняшникової нерафінованої) у ТОВ «Еталон Ойл» за договорами від 01.02.2011№ 3/02 та від 21.02.2011 № 4/02. Податковий орган виходив з того, що позивач не має права на податковий кредит, оскільки в ході перевірки ТОВ «Еталон Ойл» контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «Еталон Ойл» та його контрагентами - ПП «Ново-Ком» та ПП «Ногайська олія» через їх нереальний характер, що, за висновком податкового органу, свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Еталон Ойл», за якими сформовано податковий кредит.
Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Волиньтабак» за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 19.08.2011 № 6666/23-2/21736857.
На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 № 0002732301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6034424,00 грн. основного платежу та в сумі 641966,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке оспорено позивачем в частині визначення податку на прибуток в сумі 5967601,39 грн. основного платежу та в сумі 625261,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на прибуток в оспорюваній частині слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІІІ, ІV квартали 2010 року та за І квартал 2011 року витрати за операціями з придбання олії соняшникової нерафінованої у ТОВ «Еталон Ойл». Податковий орган виходить з тих самих обґрунтувань, якими обґрунтовує порушення позивачем вимог закону при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за звітні періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.
За умови реального здійснення платником податків господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаної норми закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на такі витрати і кредит відсутні.
Висновки про нереальний характер господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише висновком податкового органу, викладеним в акті перевірки, про допущені контрагентом та його постачальниками порушення вимог податкового законодавства при здійсненні між ними операцій.
Допущені постачальником чи його контрагентами порушення певних вимог податкового законодавства можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно.
Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та встановлено, що господарські операції позивача підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання товарів по якості та кількості, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності та підтверджують реальне вчинення господарських операцій.
Судами також встановлено, що товар придбавався з метою використання в господарській діяльності, зокрема: придбана у ТОВ «Еталон Ойл» олія соняшникова нерафінована 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2010 року була в подальшому реалізована компанії Allseeds Switzelend S.A. через комісіонера - ТОВ «Кубагро».
Зважаючи на те, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун