09 квітня 2015 року м. Київ К/800/63000/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, в задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 31 липня 2014 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період часу з 11 квітня 2011 року по 01 вересень 2011 року; стягнуто з Управління на користь позивача моральну шкоду в сумі 500 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог ст. ст. 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених сум за період з 11 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заперечень не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що позивач у 1990 році приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням серії А № 099308 та вкладкою до посвідчення № 130140.
Згідно із актом огляду МСЕК серії ЛВА-1 № 389207 позивачу 22 грудня 2008 року встановлено другу групу інвалідності захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Управлінням праці та соціального захисту населення Кам'янка-Бузької РДА 08 січня 2009 року позивачу видано посвідчення № 110939 серія С, згідно якого він є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законом України для ветеранів війни - інвалідів війни.
З 11 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року перебував на обліку в Управлінні та отримував пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків як інвалід другої групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
08 квітня 2011 року позивач звернувся з заявою в Управління про призначення пенсії по інвалідності, пов'язаної з роботами на Чорнобильській АЕС, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», подавши при цьому всі необхідні документи, які вимагаються для нарахування пенсії, в тому числі і посвідчення інваліда війни ІІ групи.
Обчислення розміру пенсії Управління здійснило із скоригованого заробітку, одержаного позивачем в зоні відчуження з 01 лютого 1990 року по 28 лютого 1990 року на підставі довідки про заробітну плату від 13 травня 1992 року № 68, яка видана ДВП «Львівенергоремонт», відповідно до якої заробітна плата з 01 лютого 1990 року по 28 лютого 1990 року становила 760 руб. 30 коп., з урахуванням урядових коефіцієнтів поетапного підвищення пенсії, встановлених постановами Кабінет міністрів України та мінімального розміру пенсії, визначеного для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990рр., інвалідів ІІ групи.
При цьому у розмір пенсії включено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю громадянам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, та надбавка дитині війни.
Виплата надбавки до пенсії як інваліду війни ІІ групи Управлінням не здійснювалась, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як цивільна особа, тому він не належить до числа інвалідів війни і не може отримувати надбавку до пенсії як інвалід війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму.
На думку позивача, такі дії відповідача призвели до отримання пенсії в заниженому розмірі, у зв'язку з чим перший звернувся до суду за захистом порушених прав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обчислення середньомісячного заробітку проводилось відповідачем без дотримання порложень ч. 1 ст. 57 Закону України № 796-XII і Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що вплинуло на визначення розміру пенсії, призначеної та виплаченої у період перебування на обліку Управління з 11 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновками судів.
Згідно із ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII в редакції, що діяла на час призначення пенсії (надалі - Закон України № 796-XII), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 57 Закону України №796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, в редакції, що діяла на час призначення пенсії, передбачено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Частиною 4 ст. 57 Закону України № 796-XII встановлено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до ст. 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних законодавчих норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанови № 395 від 20 липня 1992 року, № 1357 від 08 грудня 1997 року, № 523 від 30 травня 1997 року, № 374 від 28 березня 2002 року, № 1293 від 27 грудня 2005 року, № 1210 від 23 листопада 2011 року та ряд інших постанов, спрямованих на коригування заробітку для обчислення розміру пенсій та збільшення розмірів пенсії, в тому числі громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам II групи у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Управління неправомірно відмовило позивачеві у призначенні та виплаті доплати до пенсії як інваліду війни ІІ групи в сумі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 220-1, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: