"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/60690/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року по справі № 820/12809/14 за поданням Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області до Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про стягнення коштів за податковим боргом з розрахункового рахунку, -
Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до суду з поданням до Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про стягнення коштів за податковим боргом з розрахункового рахунку в сумі 178245,09 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року подання задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні подання з мотивів безпідставності заявлених вимог.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» подано до ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області податкові декларації з податку на додану вартість за період з березня по серпень 2013 року, з листопада 2013 року по травень 2014 року.
Як зазначено податковим органом, сума самостійно визначеного КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» податкового зобов'язання з ПДВ, з урахуванням часткової сплати, складає 178245,09 грн.
В зв'язку з тим, що КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» в добровільному порядку не було сплачено суму заборгованості з податку на додану вартість у загальному розмірі 178245,09 грн., який виник внаслідок несплати у встановлений строк самостійно визначеної платником суми податку на додану вартість, податковий орган звернувся до суду із поданням про стягнення суми боргу у примусовому порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи а задоволенні подання, апеляційний суд дійшов висновку про недотримання податковим органом під час звернення до суду із даним поданням особливого порядку погашення податкового боргу.
Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» зареєстровано в якості юридичної особи, знаходиться на обліку як платник податків і зборів в ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області та за даними інформаційної довідки заявника по КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» наявні відкриті розрахункові рахунки в банківських установах.
У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Положеннями п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» виник на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період з березня по серпень 2013 року, з листопада 2013 року по травень 2014 року, за якими відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ з урахуванням часткової сплати всього у розмірі 178245,09 грн.
Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом третім частини першої статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Подання податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом відповідно до ст. 1833Кодексу адміністративного судочинства України може бути внесено протягом двадцяти чотирьох годин з моменту спливу 60 днів, наступних за днем надіслання платникові податків податкової вимоги.
Окрім того, згідно з даними облікових карток КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» з податку на додану вартість, податковий борг відповідача у сумі 178245,09 грн. станом на час розгляду даної справи залишається несплаченим.
Підпунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області здійснювались заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу, а саме: 06.05.2014 року була надіслана податкова вимога від 06.05.2014 року № 135-25, яка була отримана представником відповідача 16.05.2014 року. Вказана податкова вимога відповідачем в адміністративному або судовому порядку оскаржена не була.
Крім того, податковим органом було прийнято рішення про опис майна КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» у податкову заставу № 41/25 від 06.05.2014 року, яке, відповідно до підпису уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення, було отримано відповідачем. Однак вказані дії не призвели до погашення податкового боргу.
Отже, оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Таким чином, оскільки обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення подання, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні подання податкового органу з підстав недотримання податковим органом під час звернення до суду із даним поданням особливого порядку погашення податкового боргу не відповідають правильному застосуванню норм чинного законодавства, оскільки передбачений ст. 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, зокрема, шляхом звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, - застосовується виключно за наявності умов, визначених в гіпотезі цієї правової норми. При цьому фактичної наявності таких умов судами у межах спірних правовідносин не встановлено та матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року по справі № 820/12809/14.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Сірош М.В.
підпис Юрченко В.П.