15 квітня 2015 року м. Київ К/800/18306/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Вербицької О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р.
у справі № 2а/2570/3974/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод»
до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» (далі - позивач, ТОВ «Носівський цукровий завод») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Ніжинська ОДПІ Чернігівської області), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 р. № 0000251600 в частині зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 157 497 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 78 748,5 грн..
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 05.12.2012 р. № 0000251600 частково у розмірі 157 497 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 78 748, 5 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.11.2012 р. по 19.11.2012 р., на підставі направлення від 07.11.2012 р. № 750, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України посадовою особою Ніжинської ОДПІ Чернігівської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Носівський цукровий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2012 р. № 1178/15/36213924 та встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість відображене позивачем у декларації за серпень 2012 року у розмірі 6 211 грн.; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість відображене позивачем у декларації за вересень 2012 року у розмірі 157 497 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05.12.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000251600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 163 708 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 81 854 грн.
Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000251600 в частині 157 497 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 78 748, 5 грн.
Як вбачається з акту перевірки 20.11.2012 р. № 1178/15/36213924, підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про завишення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Зокрема за відображеними показниками у декларації за серпень та вересень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 157 497 грн. та відповідно завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 157 497 грн., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 8 484 грн. по господарським операціям з ПП «Еверест».
Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції позивача з ПП «Еверест» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що були придбані позивачем у вказаного підприємства, отримувалися для користування позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійснення вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до виду діяльності, між ТОВ «Носівський цукровий завод» (Покупець) та ПП «Еверест» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.08.2012 № ДГ-0098, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця - вапняк флюсовий звичайний, виробництва ВАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», ПАТ «Комсомольське рудоуправління» у відповідності до ТУУ 14.1-00191856-005-2003, фр. 80-130 (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар, на умовах FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (залізнична станція Носівка Південно-Західної залізниці, код станції 323804, код отримувача 1438) (Правила «ІНКОТЕРМС» 2000) та оплатити його згідно з умовами цього Договору.
Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, підписано та скріплено печатками підприємств.
На момент укладання договору позивач та контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.
На виконання умов договору ПП «Еверест» були виписані на адресу ТОВ «Носівський цукровий завод» податкові накладні та видаткові накладні, які надавались позивачем до перевірки.
Суми ПДВ за такими податковими накладними включені ТОВ «Носівський цукровий завод» до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.
На виконання умов договору ТОВ «Носівський цукровий завод» здійснило оплату на користь ПП «Еверест», що підтверджується випискою по рахунку та не заперечувалось представником відповідача.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вапняк доставлявся до ТОВ «Носівський цукровий завод» залізничним транспортом.
Відповідно до вантажних накладних на перевозку вантажу залізничним транспортом, які також надавались позивачем до перевірки, вапняк був відвантажений ПрАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ», ПАТ «ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ФЛЮСО-ДОЛОМІТНИЙ КОМБІНАТ».
Факт передачі товару підтверджується також наявними видатковими накладними та актами виконаних робіт.
Вказані видаткові накладні також повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Отже, з дня отримання від контрагента податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Еверест».
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті податкової перевірки контрагентом та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р. у справі № 2а/2570/3974/2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) О.В. Вербицька