14.04.2015р. м. Київ К/800/28537/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, третя особа управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області,
У січні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області Станіслава Г.В. від 24 грудня 2012 року № 51 /2012-р/к про звільнення ОСОБА_4 з публічної служби, поновити позивача на посаді, яку він займав перед звільненням, з 24 грудня 2012 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області Станіслава Г.В. № від 24 грудня 2012 року №51/2012-р/к «Про звільнення ОСОБА_4». Поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, начальника відділу з питань праці та соціально-трудових відносин та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2012 року по 6 лютого 2013 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 10 листопада 2008 року № 64 ОСОБА_4 призначений на посаду головного спеціаліста з питань оплати праці відділу з питань праці та соціально-трудових відносин.
Наказом від 12 жовтня 2009 року № 11 «к» позивач призначений на посаду заступника начальника управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, начальника відділу праці та соціально-трудових відносин та йому присвоєно дванадцятий ранг державного службовця.
23 жовтня 2012 року першим заступником голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області підписано розпорядження «Про затвердження структури районної державної адміністрації» №33/2012-р/к, відповідно до якого було перейменовано, ліквідовано та реорганізовано ряд відділів Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, у тому числі, й управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області та відділ у справах сім'ї, молоді та спорту шляхом злиття, та ліквідовано юридичні особи, що зливаються, з утворенням нової юридичної особи - управління соціального захисту населення.
Пунктом 10 цього розпорядження на управління праці та соціального захисту населення покладено завдання привести структуру управління у відповідність до чинного законодавства. У додатку 1 до розпорядження від 23 жовтня 2012 року № 33/2012-р/к затверджено структуру Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, додатком 2 - граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації, зокрема, граничну чисельність працівників для управління соціального захисту населення - 37.
На виконання зазначеного розпорядження начальником управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області видано наказ від 23 жовтня 2012 року № 11 «к» «Про попередження про реорганізацію та скорочення штату працівників». У додатку до вказаного наказу міститься перелік осіб, яких попереджено про вивільнення у зв'язку зі зміною структури управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області з 24 грудня 2012 року. Про проведену реорганізацію позивача також попереджено.
Розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 грудня 2012 року № 51/2012-р/к позивач звільнений із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з реорганізацією управління праці та соціального захисту населення.
В розпорядженні, зокрема, зазначено, що на підставі ст. 6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 жовтня 2012 року № 33/2012-р/к «Про затвердження структури районної державної адміністрації», п. 1 ст. 40 та ст. 44 КЗпП України, звільнити ОСОБА_4, заступника начальника управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, начальника відділу з питань праці та соціально-трудових відносин з 24 грудня 2012 року у зв'язку з реорганізацією управління, відмовою від переведення на іншу посаду та виплатою вихідної допомоги в розмірі середньої місячної заробітної плати, а також компенсацією за невикористану відпустку терміном 3 три дні за період з 11 листопада 2011 року по 24 грудня 2012 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розпорядження голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 порушує законні права позивача, оскільки відповідно до штатного розпису управління соціального захисту населення, який міститься у матеріалах справи, чисельність працівників в управлінні залишилась та ж сама - 36, посада, з якої було звільнено позивача, зокрема, посада заступника начальника управління, залишилась, однак на цю посаду призначена інша особа. Відповідач не мотивував чому не залишив позивача на посаді, яку він займав і яка залишилася після реорганізації, як і не мотивував чому запропонував позивачеві лише одну посаду із вакантних 5 посад.
Такі висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ч. 2 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17 жовтня 2011 року та від 27 травня 2014 року (справи № № 21-237а11, 21-108а14).
Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_4 проведено з порушенням вимог та норм чинного законодавства, оскільки позивача не було повідомлено про наявність усіх вакантних посад, посаду, яку він займав до звільнення, не було ліквідовано, чисельність працівників скорочено не було, особи, які працювали в Управлінні до реорганізації, після реорганізації залишились на посадах, які вони займали раніше, реорганізація Управління праці та соціального захисту полягала у зміні найменування юридичної особи, принципи діяльності, цілі та завдання якої залишились ті ж самі, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на доказах.
Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко Ю.К. Черпак