14 квітня 2015 року м. Київ К/800/41234/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Державного підприємства «Сторожинецьке лісове господарство» про виконання вимог,
У червні 2012 року Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Сторожинецьке лісове господарство» про виконання вимог, в якому просила прийняти рішення, яким зобов'язати Державне підприємство «Сторожинецьке лісове господарство» виконати вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Сторожинецькому районі від 30.12.2011 року № 24-10-П/888, а саме:
- вжити заходи, щодо відшкодування зайво покритих витрат сторонньої особи
на суму 24345,6 грн.;
- вжити заходи, щодо повернення ТзОВ «О.П.С.» зайво виплачених коштів на суму 44675,8 грн.;
- вжити заходи, щодо відшкодування з ТОВ «ЗНГ «Техно-нафта» зайво виплачених коштів на суму 96547,0 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року у задоволенні позовних вимог Державній фінансовій інспекції в Чернівецькій області було відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області було залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року - без змін.
У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Державним підприємством «Сторожинецьке лісове господарство» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05.09.2011 року по 14.11.2011 року Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Сторожинецьке лісове господарство» за період з 01.02.2009 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт ревізії від 14.11.2011 року № 24-30-45/57. За наслідками розгляду акту ревізії від 14.11.2011 року № 24-30-45/57 на адресу відповідача 30.12.2011 року направлялася вимога № 24-30-13/888 про усунення порушень та недоліків виявлених ревізією. Однак, відповідачем не виконані пункти 3, 4 вимог, а саме: не вжиті заходи щодо повернення ТОВ «О.П.С.» зайво виплачених коштів на суму 44675,80 грн. та не вжиті заходи щодо відшкодування з ТОВ «ЗНГ «Техно-нафта» зайво виплачених коштів на суму 96547,00 грн. У зв'язку із невиконанням Державним підприємством «Сторожинецьке лісове господарство» вимог Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 30.12.2011 року, остання звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», чинного на час виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов до підконтрольної установи про виконання вимог. Отже, оскаржувана вимога пред'явлена позивачем відповідачеві безпідставно.
Позовні вимоги про зобов'язання виконати вимоги інспекції про вжиття заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Державного підприємства «Сторожинецьке лісове господарство» про виконання вимог - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз