02.04.2015р. м. Київ К/9991/11366/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року
У жовтні 2011 року Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін у Донецькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до УПФ України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати відповідача виключити з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пункту "а" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон
№ 1788-ХІІ), пенсій, виплачених за період з квітня по серпень 2011 року на загальну суму 15198,71 грн. колишнім працівникам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Вимоги обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно включив до складу заборгованості з відшкодування фактичних витрат кошти на виплату та доставку пенсій особам, якы отримали право на пенсію до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстаній виходили із того, що порядок, за яким витрати на доставку пільгових пенсій з 01 січня 2005 року покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-XII.
Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 01 січня 2004 року), витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.
Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII.
Таким чином, висновок судів у даній справі про безпідставність доводів Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону щодо відсутності у нього обов'язку відшкодувати УПФ України в Київському районі м. Донецька понесені ним після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року в адміністративній справі за позовом Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.