"14" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/80908/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» до Контрольно-ревізійного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправним пункту 1 вимоги від 24.04.2011 року № 05-04-15/1471,
У вересні 2011 року Державне підприємство «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправним пункту 1 вимоги від 24.04.2011 року № 05-04-15/1471.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року у задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2012 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року - без змін.
У касаційній скарзі Державне підприємства «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2012 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним відділом м. Дніпропетровська проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Науково конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої встановлені порушення законодавства, що викладені у акті ревізії від 06.04.2011 року № 05-21/05. Контрольно-ревізійним відділом м. Дніпропетровська 29.04.2011 року на адресу позивача було направлено вимогу № 05-04-15/1471 про усунення виявлених ревізією порушень, згідно пункту 1 якої вимагалося відшкодувати в повному обсязі недоотримання грошових коштів підприємством внаслідок невключення до вартості зазначених послуг витрат на проведення експертизи та сертифікації на суму 21481,12 грн. шляхом пред'явлення до оплати рахунків за виконану роботу, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні коштів в сумі 21481,12 грн., шкоду у порядку, визначеному законодавством.
Не погоджуючись з пунктом 1 вимоги Контрольно-ревізійного відділу м. Дніпропетровська від 29.04.2011 року № 05-04-15/1471, Державне підприємство «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» звернулося до суду з позовом про її скасування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», чинного на час виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою
інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов. Отже, оскаржувана вимога пред'явлена відповідачем позивачеві безпідставно.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» -задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Державного підприємства «Науково-конструкторське технологічне бюро колійного господарства Укрзалізниці» - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати пункт 1 вимоги Контрольно-ревізійного відділу м. Дніпропетровська від 24.04.2011 року № 05-04-15/14711 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз